Історичний календар. Historical calendar. 24 жовтня. "Чорний четвер".

24 жовтня 1929 року - початок Великої депресії.

    Крах американського ринку акцій розпочався 24 жовтня 1929 р. Цього дня на Нью-Йоркській фондовій біржі відбулось обвальне падіння цін акцій, яке набуло катастрофічних масштабів. 

 "Чорний четвер" став початком краху американської економіки - небувалої за глибиною та наслідками економічної кризи - "Великої депресії". Лише за один день сума падіння ціни акцій досягла 10 млрд доларів. Через п’ять днів криза стала загальнонаціональною, а згодом поширилася на весь світ. Вкладники назвали 29 жовтня - день, коли в паніці за безцінь було продано 16 млн  акцій - "чорним вівторком". Фондові біржі Нью-Йорка й усієї Америки посипались як картковий будинок. 

    Так у жовтні 1929 р. драматично закінчилася "нова ера" - період "проспериті". В Америці розпочалася криза перевиробництва, яка невдовзі перетворилася на світову економічну кризу. Тисячі банків, промислових і торговельних компаній збанкрутіли.

 Стрімко зросло безробіття, досягнувши рекордних для країни 17 млн осіб. На околицях міст з’явилися "гувервілі" - поселення безробітних, що втратили житло. Голодуючі вишиковувалися в довгі черги біля благодійних пунктів за безкоштовною їжею. У більшості американців, що вірили у вічність свого "проспериті", криза викликала розгубленість. Через відсутність у США дієвої системи соціального захисту більшість працюючого населення країни покладалася на державу, втручання якої в економічну ситуацію здавалося  єдиним шляхом виживання. 

   Ускладнювало ситуацію те, що адміністрація Г. Гувера вважала причинами кризи розлад світового господарства після війни, а американську економіку - абсолютно здоровою. Президент Г. Гувер не мав рецептів відновлення економіки, він лише прагнув полегшити страждання співвітчизників. У 1932 р. президент розпорядився виділити кошти на громадські роботи, надати позики банкам, проте це не допомогло. Неспроможність адміністрації Г. Гувера подолати кризу призвела до падіння авторитету республіканців у США. 

   На президентських виборах у листопаді 1932 р. переконливу перемогу здобув кандидат від Демократичної партії Франклін Делано Рузвельт.

Погляди на причини «Великої депресії»:

 Існують різні підходи щодо визначення причини "Великої депресії". Кейнсіанці вважали, що зниження сукупних витрат в економіці спричинило падіння доходів і рівня зайнятості. У цій ситуації економіка досягла рівноваги на низькому рівні економічної активності й високому рівні безробіття. Монетаристи стверджували, що "Велика депресія" викликана перш за все скороченням грошової маси через неправильну політику американської Федеральної резервної системи. Австрійська школа економістів вважала, що головною причиною була інфляція грошової маси. Марксисти дотримувалися думки, що "Велику депресію" спричинила криза надвиробництва товарів, притаманна капіталізму. Існує також "теорія біржової бульбашки", що пояснює кризу набагато більшими, ніж потрібно, інвестиціями у виробництво. "Теорія стрімкого приросту населення" пов’язує "Велику депресію" в США зі значною кількістю дітей в американських сім’ях.

Говорять документи:

   Безробітні американські громадяни про своє становище у роки «Великої депресії»:
"Я майже рік без роботи. Я гірник, але усі гірничі підприємства закриті... Ніде нема роботи. ...Я лише хочу знайти нічліжку... Часто я стояв по три години, юшки не вистачало... Доки чекаєш три години юшки, інші у той же самий час теж стоять три години перед нічліжкою. І коли після юшки приходиш до нічліжки, вона вже давно переповнена". (Том Мулі. Вашингтон)
"Я сталевар. Протягом останніх 30 років я працював на сталеварних заводах. Три роки тому мене вигнали на вулицю... Вчора я спав на кораблі під наметом. Звісно, я стою в черзі по юшку... Роботи я вже не шукаю. Добре, що дружина та два сини - теж безробітні - померли". (Чарльз Доль. Фенікс, Аризона)
"У 1931 р. я взагалі пропрацював п’ять днів. Одного разу я побачив, нарешті, оголошення,... щоб отримати роботу в нафтових районах. О 8 год. 50 хвилин я вже був там. О 2 год. 30 хвилин настала, нарешті, моя черга. Вони поставили мені найрізноманітніші запитання, ...сказали, що повідомлять мене протягом трьох тижнів. Три тижні перетворилися на шість довгих місяців... Моя дружина має ще роботу... Вона отримує 21 долар на тиждень. На цьому тижні її черга сидіти вдома...". (Пат Дотерті. Лос-Анджелес).

ВІДЕОФАЙЛ дивись ТУТ.

Історія в одному фото. History in one photo.

Фотоісторія. 

    Білл Гейтс демонструє, скільки документів може містити один CD-ROM диск. США, 1994 рік.

Історичний календар. Historical calendar. 5 серпня. День сфітлофора.

5 серпня 1914 року - перший напівавтоматичний сфітлофор.

    5 серпня 1914 року в американському Клівленді (штат Огайо) компанією American Traffic Signal були встановлені перші напівавтоматичні світлофори конструкції Джеймса Хога. Вони мали червоний і зелений сигнал, а керував ними поліцейський, який сидів у спеціальній будці.

Історичний календар. Historical calendar. 16 липня. ІІ Універсал Української Центральної Ради.

16 липня 1917 року - проголошено ІІ Універсал.

Текст ІІ Універсалу. Фото з сайту Цей день в історії

    "Громадяни землі Української! 

    Представники Тимчасового уряду повідомили нас про ті певні заходи, яких Тимчасовий уряд має вжити в справі управління на Україні до остаточного зібрання. Тимчасовий уряд, стоячи на сторожі завойованої революційним народом волі, визнаючи за кожним народом право на самоозначення і відносячи остаточне встановлення форми його до остаточного зібрання, простягає руку представникам української демократії – Центральній Раді, і закликає в згоді з ним творити нове життя України на добро всієї революційної Росії… 

    Вважаючи, що утворення краєвого органу Временного правительства на Україні забезпечує бажане наближення управління краєм до потреб місцевої людності в можливих до Учредительного зібрання межах, і визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно зв'язана з загальними здобутками революції, ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного зібрання…"

(З ІІ Універсалу Української Центральної Ради) 

 

Остання сторінка ІІ Універсалу з підписами.

    16 липня 1917 року (3 липня 1917 р. за Юліанським календарем) на відкритому засіданні Центральної Ради Володимир Винниченко урочисто виголосив ІІ Універсал, у якому фіксувалися домовленості між Українською Центральною Радою та Тимчасовим урядом Росії про визнання Петроградом Генерального секретаріату Центральної Ради органом "найвищої крайової влади Временного правительства на Україні". По суті це означало визнання права України на автономію. Натомість УЦР брала на себе зобов'язання утриматися від "самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного зібрання". 

    Тимчасовий уряд, консервативні кола Росії засудили Перший універсал Центральної Ради і навіть оголосили його проявом "сепаратизму", "злочином" і "німецькою інтригою". Есеро-меншовицькі "Известия Харьковского Совета рабочих и солдатских депутатов" вважали рішення Центральної Ради про автономію України "безглуздим вчинком". 

    Але, незважаючи на негативне ставлення до національного руху, Тимчасовий уряд змушений був шукати угоди з Центральною Радою. Його дії сковувала політична криза. Посилив громадське незадоволення і невдалий червневий наступ на Південно-Західному фронті. В умовах наростання загальної нестабільності уряд прагнув домогтися від Центральної Ради мінімальних поступок. 29 червня до Києва прибула делегація міністрів Тимчасового уряду у складі І. Церетелі, М. Некрасова, О. Керенського і М. Терещенка, які після напружених переговорів зобов'язалися забезпечити схвалення урядом Генерального Секретаріату як "найвищого крайового органу управління на Україні". Склад Секретаріату затверджувався урядом, а Центральна Рада поповнювалася представниками національних меншин в Україні, зокрема російськими кадетами, меншовиками, есерами. Центральна Рада також зобов'язувалася відмовитися від самочинного введення автономії і погоджувалася чекати затвердження автономного устрою України Всеросійськими Установчими зборами. 

    Підсумки компромісу були викладені в документі, що його Центральна Рада оформила як Другий універсал. ІІ Універсал закріпив компроміс взаємовідносин між Українською Центральною Радою і Тимчасовим урядом на перехідний період до створення автономії України. ІІ Універсал спричинив нову урядову кризу в Росії, а в Україні проти нього виступили самостійники на чолі з Миколою Міхновським. 

    II Універсал був неоднозначно сприйнятий українцями. Чимало з них розцінили його як зраду, назвавши "другим Переяславом".

 

Матеріал на інших сайтах:

 

1. Універсал Української Центральної Ради (II).

2. II Універсал Центральної Ради.

 

Також дивись матеріал у цьому блозі:

Історичний календар. Historical calendar. 23 червня. І Універсал Української Центральної Ради.

 

Історичний календар. Historical calendar. 5 липня. День бікіні.

 5 липня 1946 року - прем'єра бікіні.

Мішелін Бернардіні, 1946 рік © AFP. Фото з сайту Цей день в історії

    5 липня 1946 р. в Парижі, на показі мод в басейні Молітор Пул відбулася прем'єра бікіні - модель Мішелін Бернардіні вперше продемонструвала купальний костюм, що складався з невеликих за розміром двох окремих частин, створений модельєром Луї Реаром.

 

ВІДЕОФАЙЛ дивись ТУТ.

(Відео містить вікове обмеження. 

Щоб переглянути відео, підтвердіть, що Вам виповнилося 16 років.)

Історичний пантеон. Historical pantheon. Саладін.

Коротко про великих. Briefly about great people. Салах ад-Дін. Гроза християн.

Саладін

    Наприкінці XI століття розпочалася епоха Хрестових походів. Західноєвропейські лицарі, піддавшись на заклик папи римського, рушили до Палестини. 1099 року вони захопили Єрусалим, відвоювавши тим самим Гріб Господній у мусульман.

    Але через вісімдесят вісім років послідовники ісламу зуміли вигнати хрестоносців зі Святої землі. 

      Їх очолював султан Саладін, володар Сирії та Єгипту. Найвідомішим етапом життя Саладіна, який увійшов в літературу та мистецтво, стали війни з хрестоносцями. 4 липня 1187 року з двадцятитисячним військом він переміг армію Єрусалимського королівства у битві біля Хаттіна, завоював більшу частину Палестини, міста Акра, Аскелон та Єрусалим. 

    Його боялися хрестоносці і дуже шанували мусульмани. Він прагнув слідувати доброчесним шляхом, зберігаючи скромність протягом усього свого блискучого життя. Легенди, які розповідають нам про цю благородну особистість, передавалися від покоління до покоління...

 

Докладніше дивись ТУТ.

 

ВІДЕОФАЙЛ дивись ТУТ.

(фільм із серії National Geographic "Таємниці історії")

Історичний календар. Historical calendar. 4 липня. Роги Хаттіна.

 4 липня 1187 року - битва біля гори Роги Хаттіна.

Сучасний вид на гору Роги Хаттіна і поле, де відбулась битва. Фото з сайту Цей день в історії

 У 1187 році християнська Європа була вражена новинами, що прийшли з Близького Сходу. 4 липня 1187 року поблизу Тверії у Нижній Галілеї султан Єгипту і Сирії Салах ад-Дін розбив армію Єрусалимського королівства, очолювану Гі де Лузіньяном. Втрата 20-тисячного війська ослабила гарнізони замків і міст хрестоносців, і до середини вересня вони втратили більшість своїх володінь. Більш того, внаслідок поразки при Хаттіні було втрачено Святий Хрест, а згодом хрестоносці втратили і саме місто Єрусалим, що стало причиною Третього хрестового походу, який почався через два роки на заклик папи Григорія VIII.

 

«Битвапри Крессоні». Зображення з сайту DEVIANTART

 

Говорять документи:

    Брат Террик, великий прецептор ордену тамплієрів, про наслідки битви при Хаттіні:

"Після цього невірні, впиваючись кров'ю наших християн, не затримуючись, попрямували слідом за своїми вождями до міста Тір; і тепер вони поширилися майже всіма землями, лише Єрусалим, Тір, Аскалон і Бейрут - ось усе, що тепер залишилося нам і Християнському світу. Але й ці міста впадуть, оскільки майже всі їхні громадяни загинули, і ми взагалі не будемо в змозі зберегти що-небудь у наших руках, якщо ми незабаром не отримаємо допомоги Господа, або ж безпосередньо від вас. На даний час вони з усією своєю енергією взяли в облогу Тір".

 

Докладніше дивись ТУТ.