Історичний календар. Historical calendar. 24 жовтня. "Чорний четвер".

24 жовтня 1929 року - початок Великої депресії.

    Крах американського ринку акцій розпочався 24 жовтня 1929 р. Цього дня на Нью-Йоркській фондовій біржі відбулось обвальне падіння цін акцій, яке набуло катастрофічних масштабів. 

 "Чорний четвер" став початком краху американської економіки - небувалої за глибиною та наслідками економічної кризи - "Великої депресії". Лише за один день сума падіння ціни акцій досягла 10 млрд доларів. Через п’ять днів криза стала загальнонаціональною, а згодом поширилася на весь світ. Вкладники назвали 29 жовтня - день, коли в паніці за безцінь було продано 16 млн  акцій - "чорним вівторком". Фондові біржі Нью-Йорка й усієї Америки посипались як картковий будинок. 

    Так у жовтні 1929 р. драматично закінчилася "нова ера" - період "проспериті". В Америці розпочалася криза перевиробництва, яка невдовзі перетворилася на світову економічну кризу. Тисячі банків, промислових і торговельних компаній збанкрутіли.

 Стрімко зросло безробіття, досягнувши рекордних для країни 17 млн осіб. На околицях міст з’явилися "гувервілі" - поселення безробітних, що втратили житло. Голодуючі вишиковувалися в довгі черги біля благодійних пунктів за безкоштовною їжею. У більшості американців, що вірили у вічність свого "проспериті", криза викликала розгубленість. Через відсутність у США дієвої системи соціального захисту більшість працюючого населення країни покладалася на державу, втручання якої в економічну ситуацію здавалося  єдиним шляхом виживання. 

   Ускладнювало ситуацію те, що адміністрація Г. Гувера вважала причинами кризи розлад світового господарства після війни, а американську економіку - абсолютно здоровою. Президент Г. Гувер не мав рецептів відновлення економіки, він лише прагнув полегшити страждання співвітчизників. У 1932 р. президент розпорядився виділити кошти на громадські роботи, надати позики банкам, проте це не допомогло. Неспроможність адміністрації Г. Гувера подолати кризу призвела до падіння авторитету республіканців у США. 

   На президентських виборах у листопаді 1932 р. переконливу перемогу здобув кандидат від Демократичної партії Франклін Делано Рузвельт.

Погляди на причини «Великої депресії»:

 Існують різні підходи щодо визначення причини "Великої депресії". Кейнсіанці вважали, що зниження сукупних витрат в економіці спричинило падіння доходів і рівня зайнятості. У цій ситуації економіка досягла рівноваги на низькому рівні економічної активності й високому рівні безробіття. Монетаристи стверджували, що "Велика депресія" викликана перш за все скороченням грошової маси через неправильну політику американської Федеральної резервної системи. Австрійська школа економістів вважала, що головною причиною була інфляція грошової маси. Марксисти дотримувалися думки, що "Велику депресію" спричинила криза надвиробництва товарів, притаманна капіталізму. Існує також "теорія біржової бульбашки", що пояснює кризу набагато більшими, ніж потрібно, інвестиціями у виробництво. "Теорія стрімкого приросту населення" пов’язує "Велику депресію" в США зі значною кількістю дітей в американських сім’ях.

Говорять документи:

   Безробітні американські громадяни про своє становище у роки «Великої депресії»:
"Я майже рік без роботи. Я гірник, але усі гірничі підприємства закриті... Ніде нема роботи. ...Я лише хочу знайти нічліжку... Часто я стояв по три години, юшки не вистачало... Доки чекаєш три години юшки, інші у той же самий час теж стоять три години перед нічліжкою. І коли після юшки приходиш до нічліжки, вона вже давно переповнена". (Том Мулі. Вашингтон)
"Я сталевар. Протягом останніх 30 років я працював на сталеварних заводах. Три роки тому мене вигнали на вулицю... Вчора я спав на кораблі під наметом. Звісно, я стою в черзі по юшку... Роботи я вже не шукаю. Добре, що дружина та два сини - теж безробітні - померли". (Чарльз Доль. Фенікс, Аризона)
"У 1931 р. я взагалі пропрацював п’ять днів. Одного разу я побачив, нарешті, оголошення,... щоб отримати роботу в нафтових районах. О 8 год. 50 хвилин я вже був там. О 2 год. 30 хвилин настала, нарешті, моя черга. Вони поставили мені найрізноманітніші запитання, ...сказали, що повідомлять мене протягом трьох тижнів. Три тижні перетворилися на шість довгих місяців... Моя дружина має ще роботу... Вона отримує 21 долар на тиждень. На цьому тижні її черга сидіти вдома...". (Пат Дотерті. Лос-Анджелес).

ВІДЕОФАЙЛ дивись ТУТ.

Історичний календар. Historical calendar. 23 жовтня. Лейте.

23 жовтня 1944 року - битва у філіппінській затоці Лейте.

Фото з журналу "100 битв, которые изменили мир"

  Битва в затоці Лейте вважається найбільшою морською битвою в історії. Протягом двох діб японці намагалися відбити вторгнення американців на Філіппіни. Бої йшли в морі Сібуян, протоці Сурігао, біля острова Самар і біля мису Енганьо. Зазнавши поразки, японці відкрили американцям дорогу на Філіппіни. 

  У виданні, присвяченому питанням війни на морі, що вийшло в 1936 році у Військово-морському коледжі США зазначалося: "непорозуміння - нормальне явище, помилки - звичайна справа; інформація не завжди повна, часто неточна і часто помилкова". Повною мірою ці слова можна віднести до битви в затоці Лейте. 

  Бойові дії в районі Філіппінських островів, які проходили з 23 по 26 жовтня, стали, мабуть, наймасштабнішою морською битвою в історії. Союзники (в складі американських флотів були два австралійських бойових корабля) мали фактично триразову перевагу в силах. Перевага авіації було просто величезною (більш ніж п'ятикратною). Однак результат битви виявився не настільки блискучим, як того хотіло американське командування. Втім, адмірали - теж люди. 

  І все ж битва в затоці Лейте мала важливі наслідки - японський флот, який ще мав у своєму складі боєздатні кораблі, в стратегічному плані став вже безпорадним. США та їх союзники завдали флоту Японії нищівної поразки і зуміли захопити плацдарм на Філіппінах та відрізати Японію від нафтових родовищ в Індонезії.

 

Говорять документи:

Фото з журналу "100 битв, которые изменили мир"

  Лейтенант Уолтер Барвел, американський офіцер медичної служби, так описав жахливі наслідки нальоту "камікадзе" на ескортний авіаносець "Суоні": 

"Багато членів екіпажу, що знаходилися на півбаку і на містках над ним, були викинуті вибухом за борт. Ті, хто перебував внизу, виявилися у справжній вогняній пастці - палаюче авіаційне паливо, що витікало з літаків, що знаходилися на польотній палубі, утворило справжню стіну полум’я. Єдиним шляхом до порятунку, для потрапивших у пастку людей, було стрибнути в море. Але багатьом і в цьому не пощастило - вони згоріли заживо, перш ніж змогли опинитися за бортом. Потім протягом трьох діб ми шукали поранених по всьому кораблю і ховали загиблих в морі (фото зліва)". 

 

Відеофайл дивись ТУТ.

 Також можна переглянути документальний фільм "Битва в заливе Лейте".

Докладніше дивись ТУТ.

 

Матеріал на інших сайтах:

 

1. Лейте-1944: закат японского флота.

2. Бой у острова Самар: идущие на смерть.

3. Бой у острова Самар: тонкая красная линия.

4. Бой в заливе Лейте.

Історичний календар. Historical calendar. 16 жовтня. Битва народів.

16 жовтня 1813 року - битва народів під Лейпцигом.

О. Зауервейд "Битва під Лейпцигом". Середина ХІХ ст.

Зображення з сайту Вокруг света

    16 жовтня 1813 року під Лейпцигом почалась вирішальна битва у війні Австрії, Прусії, Росії та Швеції проти Франції, в результаті якої від наполеонівських військ були звільнені всі німецькі держави, а війська Шостої коаліції змогли наступного року увійти на територію Франції і змусити Бонапарта зректись престолу.

Зображення з журналу "100 битв, которые изменили мир"

    Битва під Лейпцигом залишалася найбільшою битвою у світовій історії аж до Першої світової війни. Події, що розгорнулися в Саксонії восени 1813 року, привели до нищівної поразки французької армії. Півмільйона людей, що брали участь в цій грандіозній битві, вирішили долю Німеччини, а в кінцевому рахунку, і всієї імперії Наполеона.

 

Говорять документи:

    Граф фон Хозберг, баденський генерал, згадував хаос, який панував 19 жовтня під час французького відступу з Лейпцига: 

"Не було збудовано жодного додаткового мосту через Плайссе і Ельстер, не було побудовано додаткових загат і гребель через болотисту місцевість, що розкинулася між цими річками. Все - піхота, кіннота, артилерія і незліченні обози - намагалися відтіснити один одного і хоча б за допомогою зброї прорватися єдиною можливою дорогою до єдиного мосту через Ельстер, який не був навіть захищений передмостовими укріпленнями. О 8:00 імператор в супроводі Мюрата відвідав короля Саксонії в його резиденції. Ми могли бачити останнього під час його жвавої бесіди з імператором".

 

Відеофайл дивись ТУТ.

(1812-1815. Заграничный Поход. 2 Серия. The War of the Sixth Coalition. StarMedia.)

 Докладніше дивись ТУТ.

Матеріал на інших сайтах:

1. "Битва народов" (Сражение при Лейпциге). 

2. "Битва народов": как это было.

3. Мог ли Наполеон выиграть "Битву народов"?