Історичний календар. Historical calendar. 26 серпня. Декларація прав людини.

26 серпня 1789 року - прийнято Декларацію прав людини і громадянина.

Декларація прав людини і громадянина.

Картина Ж. ле Барб'є. Ілюстрація з ВікіпедіЯ

  Ще 4 серпня 1789 року у Франції було оголошено про ліквідацію феодальних порядків і скасування найдавніших сеньйоральних прав і привілеїв.

  Подальше піднесення революційного руху зумовило складання Декларації прав людини і громадянина.

  26 серпня 1789 року Установчі збори, за пропозицією маркіза Марі Жозефа Лафайєта, прийняли "Декларацію прав людини і громадянина". Це був важливий документ, в основі якого були ідеї французьких просвітників про природні, невід’ємні права людини.

Жильбер Лафаєт

  Обґрунтовуючи невід’ємність прав кожної людини, що даровані їй самою природою, скасовуючи станові привілеї, Декларація стверджувала: "Люди народжуються вільними і рівними в правах". Документ проголошував суверенітет нації, загальне братерство, свободу й рівність усіх людей. Отож, відповідно до "Декларації", священними стали право власності, свобода слова, совісті, право на опір гнобленню - усе те, що донині не втратило цінності.

  Таким чином, прийняття "Декларації прав людини та громадянина" за "Декларацією незалежності" США, що була проголошена у 1776 р., втілювало ідеї Просвітництва, юридично закріплювало невід’ємність прав кожної людини, скасовувало станові привілеї, утверджувало рівність прав людей від народження, визнавало народ джерелом влади та верховенство закону, недоторканність приватної власності.

Говорять документи:

   Із "Декларації  прав  людини  і  громадянина":

"Представники  французького  народу...  прийняли  рішення  викласти  в  цій  урочистій  декларації  природні,  невід’ємні  й  священні  права  людини...

I. Люди  народжуються  і  залишаються  вільними  і  рівними  в  правах...

II. Метою  кожного  державного  союзу  є  забезпечення  природних  і  невід’ємних  прав  людини.  Такими  є  свобода,  власність,  безпека  та  опір  гнобленню.

III. Джерело  всієї  верховної  влади  завжди  перебуває  в  нації...

IV. Свобода  полягає  в  праві  робити  все,  що  не  шкодить  іншому...

V. Закон  може  забороняти  лише  дії,  шкідливі  для  суспільства.  Усе,  що  не  заборонено  законом,  дозволено...     

VI. Закон  є  виразом  загальної  волі.  Усі  громадяни  мають  право  особисто  або  через  представників  брати  участь  у  виданні  законів.  Закон  має  бути  рівним  для  всіх.    

VII. Ніхто  не  може  бути  обвинувачений,  затриманий  або заарештований  інакше,  ніж  у  випадках,  визначених  законом...

IX. ...Людина  вважається  невинною  доти,  доки  її  не  оголосять  винною...

X. Ніхто  не  має  відчувати  утисків  у  висловлюванні  власних  думок...   

XVI. Оскільки  власність  є  непорушним  і  священним  правом,  то  ніхто  не  може  бути  позбавлений її інакше, ніж у випадку встановленої законом незаперечної суспільної необхідності…"

  Із виступу Майля під час дебатів про "Декларацію прав людини і громадянина":

"Дехто стверджує, що Декларація - не закон, а лише проголошення принципів. Якщо це не закон, то вона позбавлена сенсу, оскільки з декларованими нею принципами ми завжди можемо ознайомитись у працях філософів. Але таке знайомство не так шкідливе, як їхнє юридичне закріплення у преамбулі до конституції, бо наслідком таких дій може бути громадянський конфлікт".

Історичний календар. Historical calendar. 9 серпня. Фарсал.

9 серпня 48 року до н. е. - перемога Цезаря при Фарсалі.

Атака піхоти Цезаря

   У битві при Фарсалі на полі бою віч-на-віч зійшлися два титани Римського світу - Юлій Цезар і Гней Помпей. Помпей надав Цезарю можливість почати битву першим, розраховуючи, що збереже сили своїх малодосвідчених воїнів. Коли почалося фронтальне зіткнення, Помпей наказав своїй кінноті і легкоозброєним піхотинцям атакувати правий фланг позицій Цезаря. Кіннота Цезаря побігла, заманюючи за собою вглиб свого правого флангу переслідувачів. А тим часом із-за правого флангу Цезаря вийшли шість когорт піхоти, які атакували нічого не підозрюючих вершників. Стрільці і пращники довершили розгром найсильнішого загону Помпея. Знищивши кінноту, що прикривала лівий фланг супротивника, кіннота і піхотинці Цезаря атакували війська Помпея. Одночасно в атаку пішла і решта легіонів Цезаря. Не витримавши натиску ворога, солдати Помпея кинулися під захист свого укріпленого табору. Легіони Цезаря з ходу узяли табір супротивника штурмом, а потім почали переслідувати тікаючого ворога. Незабаром велика частина вірних Помпею легіонерів була узята в полон.

  Цезар підтвердив свою репутацію геніального полководця і здобув перемогу, незважаючи на те, що його армія поступалася військам противника в чисельності. Саме ця перемога дала змогу Юлію Цезарю стати диктатором.

Говорять документи:

  Цезарь особисто описав битву за Фарсал у своїх DE BELLO CIVILI - "Записках про громадянську війну":

"Цезар… дав сигнал когортам утвореної ним четвертої лінії. Ті швидко кинулися вперед зімкнутими рядами і так бурхливо атакували Помпеєвих вершників, що з них ніхто не встояв; всі вони повернули і не тільки очистили це місце, але і негайно в поспішній втечі кинулися на дуже високі гори. З їх відходом все стрілки і пращники залишилися беззахисними, і так як вони не мали чим оборонятися, то вони були перебиті. Не перериваючи атаки, когорти обійшли ліве крило і напали на помпеянців з тилу ... У той же час Цезар наказав третій лінії, яка до сих пір спокійно стояла на місці, кинутися вперед. Таким чином, втомлених змінили тут свіжі і неослаблені сили, в той час як інші нападали з тилу. Цієї подвійної атаки помпеянці не могли вже витримати і всі без винятку почали тікати. Отже, Цезар не помилився, що початок перемоги… має піти від тих когорт, які він поставив у четвертій лінії проти ворожої кінноти. Дійсно, вони перші розбили ворожу кінноту, вони ж перебили стрільців і пращників, обійшли з лівого флангу Помпеїв фронт і перші були причиною втечі ворога".

Докладніше дивись ТУТ.

Історичний календар. Historical calendar. 2 серпня. Veni, vidi, vici.

2 серпня 47 року до н. е. - "Прийшов, побачив, переміг".

"Veni, vidi, vici". Фото з сайту iStock

  Цього дня у бою біля Зели (сучасне місто Зілі, що зараз знаходиться у Туреччині) Гай Юлій Цезар розбив військо боспорського царя Фарнака II і послав про цю подію коротке повідомлення в Сенат. 

  Як повідомляє Плутарх у своїх «Висловах царів і полководців», повідомлення Юлія Цезаря своєму другу Амінцію в Римі про перемогу складалося всього з трьох слів: "Прийшов, побачив, переміг".