Історія в одному фото. History in one photo.

 Фотоісторія.

Англійська королівська морська піхота під час висадки в бухті Сан-Карлос 21 травня 1982 року. (Фолклендська війна 1982 року) 

Історичний календар. Historical calendar. 25 квітня. "Революції гвоздик".

 25 квітня 1974 року - "Революція гвоздик" або "Революція капітанів" у Португалії.

"Революція гвоздик. 1974 р. Фото з сайту BBC News Brasil 

    «Революції гвоздик», яка відбулася у Португалії 25 квітня 1974 року, виповнюється пів століття. Тамтешні військові відмовилися підтримувати авторитарний режим та сприяти колоніальній політиці владі. Режим упав, заморські володіння країни отримали свободу, і остання імперія Європи припинила існування. 

Серед європейських держав Португалія почала експансію «за море» першою, а втратила статус імперії останньою. Повний перелік колоній Португалії включав 69 позицій. Країна володіла землями в Африці, Азії, Америці, у Перській затоці та в Атлантиці. Щось із цих надбань Португалія втратила ще в епоху Відродження, але деякими з колоній володіла аж до 1974 року. 

За свідченням істориків, Португалія другої половини ХХ ст. була однією з найбідніших країн Європи та мала найвідсталішу економіку. Вона жила за рахунок ресурсів, які викачувала з колоній. Країною з 1932 року керував Антоніу де Олівейра Салазар, котрий дотримувався доктрини лузотропікалізму. Вона полягала у проголошенні португальців «найкращими колонізаторами» серед усіх європейських народів. 

При цьому для «найкращих колонізаторів» армія була єдиним можливим соціальним ліфтом. Незаможні португальці йшли у військо за преференціями, але офіцерського складу Португалії бракувало. І тоді влада надала випускникам вишів пільги, і ті, поступивши на службу в армію, відразу отримували звання капітанів. Саме тому «революцію гвоздик» ще називають «революцією капітанів», адже повстання підняли військові, які мали саме це військове звання. 

Формально Португалією керував президент Амеріку Томаш, але всі важелі впливу і реальна влада перебували в руках прем’єр-міністра Антоніу Салазара. У 1968-му 79-річного диктатора вразив інсульт, і Томаш оголосив про відсторонення Салазара від державних справ. Наступним прем’єром став Марселу Каетану, який в усьому продовжував політику Салазара. 

Антоніу де Спінола. Фото з сайту ГЛАВКОМ.

А в 1974 році на політичному небосхилі Португалії запалала нова зірка – генерал Антоніу Себастьяу Рібейру Спінола. Він виступав проти колоніальних війн, які вела Португалія. І навіть написав про це книжку – «Португалія і майбутнє». Діяльність Спіноли почала дратувати Каетану, і той вирішив відправити генерала у відставку. Але все вийшло навпаки: Спінола відправив у відставку Каетану. Військовий став одним з очільників «Руху збройних сил», до якого на момент заснування входило 130 офіцерів (переважно у капітанському званні). Всі вони мали б бути відправленими до Африки – гамувати тамтешні бунти. Але «Рух збройних сил»  вирішив натомість підняти бунт на батьківщині. Вже через шість годин після початку революції Каетану поступився вимогам заколотників. Пізніше його та президента Томаша вислали до Бразилії. Державний переворот вийшов майже безкровним: лише чотирьох революціонерів було вбито. 

Переворот під музику і з квітами.

    Коли в ніч з 24 на 25 квітня 1974 року в ефірі португальського радіо зазвучала пісня E Depois do Adeus, то це був сигнал для повстанців про початок перевороту. «Рух збройних сил» почав захоплення стратегічних пунктів влади в країні та закликав громадян не виходити на вулиці, проте тисячі лісабонців вийшли на вулиці, щоб підтримати повстанців. 

"Революція гвоздик" Фото з сайту ГЛАВКОМ.

Місцем масового скупчення людей став квітковий ринок столиці – хтось з учасників революції взяв гвоздику і вставив її у ствол гвинтівки. Пізніше цей жест був повторений неодноразово. Він мав символічне значення: цивільне населення, яке не прагнуло кровопролиття та помсти, а лише хотіло зміни влади, перетворило військовий заколот на народну революцію. 

Молодші та середні офіцери з «Руху збройних сил» повалили диктаторський режим Марселу Каетану. Безкровна «революція капітанів» дала змогу звільнити з тюрем Португалії політичних в’язнів і повернутись на батьківщину політичним емігрантам. Тимчасовим президентом став генерал Антоніу Спінола, а 16 травня був сформований Тимчасовий уряд, котрий заявив про намір провести демократизацію країни і надати незалежність Анголі, Мозамбіку і Гвінеї-Бісау. 

І, хоча після революції не все йшло гладко, Португалія подолала період політичної турбулентності. Сьогодні ж Португалія – демократична розвинена країна з 10-мільйонним населенням, яка є членом ЄС з 1986 року і яка обстоює спільні для європейського світу цінності.

(За матеріалами сайтів ГЛАВКОМ, ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ, BBC)

Історичний календар. Historical calendar. 24 жовтня. "Чорний четвер".

24 жовтня 1929 року - початок Великої депресії.

    Крах американського ринку акцій розпочався 24 жовтня 1929 р. Цього дня на Нью-Йоркській фондовій біржі відбулось обвальне падіння цін акцій, яке набуло катастрофічних масштабів. 

 "Чорний четвер" став початком краху американської економіки - небувалої за глибиною та наслідками економічної кризи - "Великої депресії". Лише за один день сума падіння ціни акцій досягла 10 млрд доларів. Через п’ять днів криза стала загальнонаціональною, а згодом поширилася на весь світ. Вкладники назвали 29 жовтня - день, коли в паніці за безцінь було продано 16 млн  акцій - "чорним вівторком". Фондові біржі Нью-Йорка й усієї Америки посипались як картковий будинок. 

    Так у жовтні 1929 р. драматично закінчилася "нова ера" - період "проспериті". В Америці розпочалася криза перевиробництва, яка невдовзі перетворилася на світову економічну кризу. Тисячі банків, промислових і торговельних компаній збанкрутіли.

 Стрімко зросло безробіття, досягнувши рекордних для країни 17 млн осіб. На околицях міст з’явилися "гувервілі" - поселення безробітних, що втратили житло. Голодуючі вишиковувалися в довгі черги біля благодійних пунктів за безкоштовною їжею. У більшості американців, що вірили у вічність свого "проспериті", криза викликала розгубленість. Через відсутність у США дієвої системи соціального захисту більшість працюючого населення країни покладалася на державу, втручання якої в економічну ситуацію здавалося  єдиним шляхом виживання. 

   Ускладнювало ситуацію те, що адміністрація Г. Гувера вважала причинами кризи розлад світового господарства після війни, а американську економіку - абсолютно здоровою. Президент Г. Гувер не мав рецептів відновлення економіки, він лише прагнув полегшити страждання співвітчизників. У 1932 р. президент розпорядився виділити кошти на громадські роботи, надати позики банкам, проте це не допомогло. Неспроможність адміністрації Г. Гувера подолати кризу призвела до падіння авторитету республіканців у США. 

   На президентських виборах у листопаді 1932 р. переконливу перемогу здобув кандидат від Демократичної партії Франклін Делано Рузвельт.

Погляди на причини «Великої депресії»:

 Існують різні підходи щодо визначення причини "Великої депресії". Кейнсіанці вважали, що зниження сукупних витрат в економіці спричинило падіння доходів і рівня зайнятості. У цій ситуації економіка досягла рівноваги на низькому рівні економічної активності й високому рівні безробіття. Монетаристи стверджували, що "Велика депресія" викликана перш за все скороченням грошової маси через неправильну політику американської Федеральної резервної системи. Австрійська школа економістів вважала, що головною причиною була інфляція грошової маси. Марксисти дотримувалися думки, що "Велику депресію" спричинила криза надвиробництва товарів, притаманна капіталізму. Існує також "теорія біржової бульбашки", що пояснює кризу набагато більшими, ніж потрібно, інвестиціями у виробництво. "Теорія стрімкого приросту населення" пов’язує "Велику депресію" в США зі значною кількістю дітей в американських сім’ях.

Говорять документи:

   Безробітні американські громадяни про своє становище у роки «Великої депресії»:
"Я майже рік без роботи. Я гірник, але усі гірничі підприємства закриті... Ніде нема роботи. ...Я лише хочу знайти нічліжку... Часто я стояв по три години, юшки не вистачало... Доки чекаєш три години юшки, інші у той же самий час теж стоять три години перед нічліжкою. І коли після юшки приходиш до нічліжки, вона вже давно переповнена". (Том Мулі. Вашингтон)
"Я сталевар. Протягом останніх 30 років я працював на сталеварних заводах. Три роки тому мене вигнали на вулицю... Вчора я спав на кораблі під наметом. Звісно, я стою в черзі по юшку... Роботи я вже не шукаю. Добре, що дружина та два сини - теж безробітні - померли". (Чарльз Доль. Фенікс, Аризона)
"У 1931 р. я взагалі пропрацював п’ять днів. Одного разу я побачив, нарешті, оголошення,... щоб отримати роботу в нафтових районах. О 8 год. 50 хвилин я вже був там. О 2 год. 30 хвилин настала, нарешті, моя черга. Вони поставили мені найрізноманітніші запитання, ...сказали, що повідомлять мене протягом трьох тижнів. Три тижні перетворилися на шість довгих місяців... Моя дружина має ще роботу... Вона отримує 21 долар на тиждень. На цьому тижні її черга сидіти вдома...". (Пат Дотерті. Лос-Анджелес).

ВІДЕОФАЙЛ дивись ТУТ.

Історичний календар. Historical calendar. 23 червня. І Універсал Української Центральної Ради.

 23 червня 1917 року - прийнято І Універсал.

Офіційний текст І Універсалу. Фото з сайту Цей день в історії

"Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!

Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей Української Землі.

Найкращі сини твої, виборні люде від сел, від фабрик, від салдацьких казарм, од усіх громад і товариств українських вибрали нас, Українську Центральну Раду, і наказали нам стояти й боротися за ті права і вольности.

Твої, народе, виборні люде заявили свою волю так:

Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на свої землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори."

(З І Універсалу Української Центральної Ради)

 

Проголошення І Універсалу. Фото з сайту Цей день в історії

    Центральна Рада 10 червня 1917 р. (за Юліанським календарем) схвалила й урочисто проголосила на ІІ Всеукраїнському Військовому з’їзді Універсал «До українського народу на Україні й поза Україною сущого», названий пізніше Першим універсалом. Універсал проголошував автономію України й закликав народ до організації нового політичного ладу в Україні. 

   «Уся свідома й напівсвідома Україна за тих днів стала на коліна й молитовно, в захваті визволення, в запалі смілості, в високій, піднесеній готовності до боротьби, до творчості заспівала «Ще не вмерли України, і слава, і воля». - так характеризував реакцію народу на проголошення Універсалу Володимир Винниченко.

 

Матеріал на інших сайтах:

 

1. 1917 - прийняття Першого Універсалу Української Центральної Ради.

2. Як не проголосили незалежність. Перший Універсал у деталях.

3. Повний текст Універсалів дивись ТУТ. 

 

Також дивись матеріал у цьому блозі: 

Історичний календар. Historical calendar. 16 липня. ІІ Універсал Української Центральної Ради.

Історичний календар. Historical calendar. 7 червня. Чортківська офензива.

7 червня 1919 року – Чортківська офензива.

В ході Українсько-польської війни Українська Галицька Армія в районі Чорткова розпочала наступальну військову операцію – за кілька днів вдалось вийти із оточення, звільнити Теребовлю, Тернопіль і розгорнути наступ на Львів.

Зображення з сайту Локальна історія

    На початку червня Українська Національна Рада всю виконавчу, законодавчу і контрольну владу передала в руки диктатора, яким було обрано Євгена Петрушевича. Одним із перших його кроків було призначення командувачем УГА замість М. Омеляновича-Павленка генерала О. Грекова. 

    7 червня новий командувач УГА розпочав підготовлену ще його попередником наступальну операцію, що ввійшла в історію як Чортківська офензива (прорив, наступ). 25 тисяч українських солдатів і офіцерів примусили відступити по всій лінії фронту більш ніж 100-тисячну польську армію, добре озброєну і оснащену французами. Цей успіх викликав піднесення в краї, і десятки тисяч добровольців згодилися поповнити лави УГА. Але через брак боєприпасів і спорядження вояками стали лише 15 тис. чоловік. 

    

    Ведучи безперервні бої протягом трьох тижнів і не маючи при цьому надійних тилів, УГА до краю виснажилася. Коли 28 червня розпочався контрнаступ польських військ, сил стримати його вже не було. Найславетніша операція УГА завершилася.

 

Матеріал на інших сайтах:

 

1. Україна і Польща 100 років тому: війна і пошуки порозуміння. 

2. Вирватись з "трикутника смерті": Чортківська офензива Галицької Армії.

3. 1919 - початок Чортківської офензиви. 

Історичний календар. Historical calendar. 6 червня. "День Д".

 6 червня 1944 року - початок операції "Оверлорд".

  6 червня 1944 року розпочалась висадка військ союзників на окуповану німецькими військами територію північно-західної Франції. 

  Сама висадка союзників у Нормандії, що розпочалася 6 червня 1944 року ("День Д") була початковим етапом вторгнення в Європу. Ця операція стала однією з найскладніших у військовій історії. У ній брали участь сотні тисяч осіб і тисячі кораблів і літаків. Експедиційні сили союзників (20 американських дивізій, 14 англійських, 3 канадські, 1 французька, 1 польська) під командуванням американського генерала Дуайта Ейзенхауера висадились у Північно-Західній частині Франції (операція "Оверлорд"). В операції брало участь 6483 кораблі, на борту яких було 156 тис. солдатів та офіцерів, 12 тис. літаків і планерів. Союзникам протистояло 59 німецьких дивізій. Війська прорвали оборону німців і почали просуватися на Схід. 

  Так було відкрито другий фронт у Європі. І для Німеччини, і для союзників ця битва була вирішальною, такою, що вирішувала результат усієї війни в Європі. 

 Операція «Оверлорд», якою був відкритий Другий фронт, стала наймасштабнішою у світовій історії висадкою десанту у загальній кількості понад 2 мільйонів чоловік.

 

Говорять документи: 

 Згадує штаб-сержант Дойл Міллер з 12-го полку 4-ї піхотної дивізії армії США, який в «День Д» висдився на ділянці «Юта»: 

 "При підході до берега у мене над головою почали свистіти кулі. Чую крик британського капітана: "Давай, розгрібай все це. Якщо ми не підійдемо ближче, все опиниться на дні кривавої протоки". Десантна баржа з ​​надсадним ревом двигунів врізається в прибережну мілину. Ясно, що якби нас висадили трохи далі від берега на глибині, я зі своєю машиною тут же пішов би каменем на дно. Капітан підвів нас впритул і опустив апарель, не глушачи двигуни. На своїй машині я викочують з отвору. Мій забитий вщерть боєприпасами напівгусеничний БТР виповзає з води занадто повільно, хоча гусениці молотять щосили. В одному місці я забуксував під непомірною вагою боєприпасів і тут же потрапив під обстріл. Бачу хлопців, які прокладають собі дорогу, але сам сиджу як качка на яйцях. Багато хто думає, що опиняться в безпеці, якщо зможуть вибратися з місця висадки, але це не завжди так. Після ривка з місця висадки я намагаюся забратися з прибережної смуги, але тут у мого борту розривається снаряд, його вогнедишні осколки сиплються на мій напівгусеничний БТР, доверху навантажений боєприпасами. Не гаючи ні секунди і ні про що не думаючи, я тут же вистрибнув і, черпаючи своєї каскою бруд і мокрий пісок, засипав палаючі уламки. Мені так і не довелося помахати лопатою. Як тільки я переконався, що вибуху вдалося уникнути, я знову сів у кабіну і рушив далі на плацдарм".

 

Докладніше дивись ТУТ.

 

Матеріал на інших сайтах:

1. 77 років від дня висадки в Нормандії. Десять маловідомих фактів про головну військову хитрість Другої світової.