Історичний календар. Historical calendar. 16 липня. ІІ Універсал Української Центральної Ради.

16 липня 1917 року - проголошено ІІ Універсал.

Текст ІІ Універсалу. Фото з сайту Цей день в історії

    "Громадяни землі Української! 

    Представники Тимчасового уряду повідомили нас про ті певні заходи, яких Тимчасовий уряд має вжити в справі управління на Україні до остаточного зібрання. Тимчасовий уряд, стоячи на сторожі завойованої революційним народом волі, визнаючи за кожним народом право на самоозначення і відносячи остаточне встановлення форми його до остаточного зібрання, простягає руку представникам української демократії – Центральній Раді, і закликає в згоді з ним творити нове життя України на добро всієї революційної Росії… 

    Вважаючи, що утворення краєвого органу Временного правительства на Україні забезпечує бажане наближення управління краєм до потреб місцевої людності в можливих до Учредительного зібрання межах, і визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно зв'язана з загальними здобутками революції, ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного зібрання…"

(З ІІ Універсалу Української Центральної Ради) 

 

Остання сторінка ІІ Універсалу з підписами.

    16 липня 1917 року (3 липня 1917 р. за Юліанським календарем) на відкритому засіданні Центральної Ради Володимир Винниченко урочисто виголосив ІІ Універсал, у якому фіксувалися домовленості між Українською Центральною Радою та Тимчасовим урядом Росії про визнання Петроградом Генерального секретаріату Центральної Ради органом "найвищої крайової влади Временного правительства на Україні". По суті це означало визнання права України на автономію. Натомість УЦР брала на себе зобов'язання утриматися від "самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного зібрання". 

    Тимчасовий уряд, консервативні кола Росії засудили Перший універсал Центральної Ради і навіть оголосили його проявом "сепаратизму", "злочином" і "німецькою інтригою". Есеро-меншовицькі "Известия Харьковского Совета рабочих и солдатских депутатов" вважали рішення Центральної Ради про автономію України "безглуздим вчинком". 

    Але, незважаючи на негативне ставлення до національного руху, Тимчасовий уряд змушений був шукати угоди з Центральною Радою. Його дії сковувала політична криза. Посилив громадське незадоволення і невдалий червневий наступ на Південно-Західному фронті. В умовах наростання загальної нестабільності уряд прагнув домогтися від Центральної Ради мінімальних поступок. 29 червня до Києва прибула делегація міністрів Тимчасового уряду у складі І. Церетелі, М. Некрасова, О. Керенського і М. Терещенка, які після напружених переговорів зобов'язалися забезпечити схвалення урядом Генерального Секретаріату як "найвищого крайового органу управління на Україні". Склад Секретаріату затверджувався урядом, а Центральна Рада поповнювалася представниками національних меншин в Україні, зокрема російськими кадетами, меншовиками, есерами. Центральна Рада також зобов'язувалася відмовитися від самочинного введення автономії і погоджувалася чекати затвердження автономного устрою України Всеросійськими Установчими зборами. 

    Підсумки компромісу були викладені в документі, що його Центральна Рада оформила як Другий універсал. ІІ Універсал закріпив компроміс взаємовідносин між Українською Центральною Радою і Тимчасовим урядом на перехідний період до створення автономії України. ІІ Універсал спричинив нову урядову кризу в Росії, а в Україні проти нього виступили самостійники на чолі з Миколою Міхновським. 

    II Універсал був неоднозначно сприйнятий українцями. Чимало з них розцінили його як зраду, назвавши "другим Переяславом".

 

Матеріал на інших сайтах:

 

1. Універсал Української Центральної Ради (II).

2. II Універсал Центральної Ради.

 

Також дивись матеріал у цьому блозі:

Історичний календар. Historical calendar. 23 червня. І Універсал Української Центральної Ради.

 

Історичний календар. Historical calendar. 5 липня. День бікіні.

 5 липня 1946 року - прем'єра бікіні.

Мішелін Бернардіні, 1946 рік © AFP. Фото з сайту Цей день в історії

    5 липня 1946 р. в Парижі, на показі мод в басейні Молітор Пул відбулася прем'єра бікіні - модель Мішелін Бернардіні вперше продемонструвала купальний костюм, що складався з невеликих за розміром двох окремих частин, створений модельєром Луї Реаром.

 

ВІДЕОФАЙЛ дивись ТУТ.

(Відео містить вікове обмеження. 

Щоб переглянути відео, підтвердіть, що Вам виповнилося 16 років.)

Історичний пантеон. Historical pantheon. Саладін.

Коротко про великих. Briefly about great people. Салах ад-Дін. Гроза християн.

Саладін

    Наприкінці XI століття розпочалася епоха Хрестових походів. Західноєвропейські лицарі, піддавшись на заклик папи римського, рушили до Палестини. 1099 року вони захопили Єрусалим, відвоювавши тим самим Гріб Господній у мусульман.

    Але через вісімдесят вісім років послідовники ісламу зуміли вигнати хрестоносців зі Святої землі. 

      Їх очолював султан Саладін, володар Сирії та Єгипту. Найвідомішим етапом життя Саладіна, який увійшов в літературу та мистецтво, стали війни з хрестоносцями. 4 липня 1187 року з двадцятитисячним військом він переміг армію Єрусалимського королівства у битві біля Хаттіна, завоював більшу частину Палестини, міста Акра, Аскелон та Єрусалим. 

    Його боялися хрестоносці і дуже шанували мусульмани. Він прагнув слідувати доброчесним шляхом, зберігаючи скромність протягом усього свого блискучого життя. Легенди, які розповідають нам про цю благородну особистість, передавалися від покоління до покоління...

 

Докладніше дивись ТУТ.

 

ВІДЕОФАЙЛ дивись ТУТ.

(фільм із серії National Geographic "Таємниці історії")

Історичний календар. Historical calendar. 4 липня. Роги Хаттіна.

 4 липня 1187 року - битва біля гори Роги Хаттіна.

Сучасний вид на гору Роги Хаттіна і поле, де відбулась битва. Фото з сайту Цей день в історії

 У 1187 році християнська Європа була вражена новинами, що прийшли з Близького Сходу. 4 липня 1187 року поблизу Тверії у Нижній Галілеї султан Єгипту і Сирії Салах ад-Дін розбив армію Єрусалимського королівства, очолювану Гі де Лузіньяном. Втрата 20-тисячного війська ослабила гарнізони замків і міст хрестоносців, і до середини вересня вони втратили більшість своїх володінь. Більш того, внаслідок поразки при Хаттіні було втрачено Святий Хрест, а згодом хрестоносці втратили і саме місто Єрусалим, що стало причиною Третього хрестового походу, який почався через два роки на заклик папи Григорія VIII.

 

«Битвапри Крессоні». Зображення з сайту DEVIANTART

 

Говорять документи:

    Брат Террик, великий прецептор ордену тамплієрів, про наслідки битви при Хаттіні:

"Після цього невірні, впиваючись кров'ю наших християн, не затримуючись, попрямували слідом за своїми вождями до міста Тір; і тепер вони поширилися майже всіма землями, лише Єрусалим, Тір, Аскалон і Бейрут - ось усе, що тепер залишилося нам і Християнському світу. Але й ці міста впадуть, оскільки майже всі їхні громадяни загинули, і ми взагалі не будемо в змозі зберегти що-небудь у наших руках, якщо ми незабаром не отримаємо допомоги Господа, або ж безпосередньо від вас. На даний час вони з усією своєю енергією взяли в облогу Тір".

 

Докладніше дивись ТУТ.