УВАГА! УВАГА! УВАГА!

Шановний відвідувачу, звертаю Вашу увагу, що деякі посилання у дописах, на даний час, не працюють, оскільки вони переспрямовують на російські сайти (докладніше дивись на сторінці "Про блог").

29 січня 2019 р.

Історичний календар. 29 січня. Крути - українські Фермопіли.

29 січня 1918 року - бій під Крутами.

Пам'ятник на Аскольдовій могилі, загиблим у бою під Крутами.

Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

"На порох стерти, перебити!" - 

Іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити,

Та рано тішаться кати:

Коли стають до зброї діти,

Народ цей - не перемогти!

   

 Ці рядки український поет Микола Луків присвятив подвигу української молоді – студентам і гімназистам – які 29 січня 1918 року прийняли нерівний бій з більшовицькою навалою біля станції Крути та поклали найдорожче на вівтар свободи – власні життя.

      У середині грудня 1917 р. почалася неоголошена війна між УНР та Радянською Росією. У Харкові було проведено, під контролем більшовиків, "Перший Всеукраїнський з’їзд Рад", який прого­лосив в Україні радянську владу. Головнокомандувачем черво­них в Україні було призначено В. Антонова-Овсієнка, соратника В. Леніна, його помічником став М. Муравйов. Спираючись на окремі збільшовизовані частини царської армії і флоту та за­гони добровольців-червоногвардійців з російських та українських міст, більшовики повели наступ на захід залізницями Харків – Полтава – Київ та Курськ – Бахмач – Київ, захопивши Полтаву та Чернігів. Наступним пунктом на шляху червоних мав стати Бахмач, де було достатньо симпатиків більшовиків з місцевих робітників та солдатів. Керівництво УНР, розуміючи важливість залізничного вузла Бахмача, направило сюди найбоєздатнішу частину – Гайдамацький кіш Сло­бідської України на чолі з С. Петлюрою, проте через інформацію про підготовку більшовицького повстання в Києві гайдамаків повернули назад.
  Цифри щодо сил червоних під Крутами дискусійні (але воче­видь всі 6 тис. війська Муравйова зібратися там не встигли). Зафіксована присутність у районі бою артбатареї (3 гармати) та під­хід бронепотяга наприкінці події. Сили армії УНР становили 480 – 500 курсантів Першої юнаць­кої військової школи імені Богдана Хмельницького, 110 – 120 сту­дентів та гімназистів Студентського куреня УСС, 5 артилерис­тів, 20 офіцерів, кілька десятків осіб з-поміж місцевого Вільного козацтва, один імпровізований бронепотяг з 75-міліметровою гарматою, 16 кулеметів.
  Не бажаючи втягуватися в бій у Бахмачі, наражаючись на небез­пеку удару з боку місцевих червоногвардійців і солдатів, що спів­чували більшовикам, Гончаренко вирішив зайняти оборону бі­ля станції Крути. 28 січня бійці УНР почали копати окопи обабіч залізничного насипу. Лінія оборони сягала 3 км. Бій 29 січня 1918 року з передовим загоном більшовиків реконструюють по-різному. Не­відомо, чи перші сутички почалися вночі, чи о 9-й ранку, проте ясно, що бій був тривалий і проходив якийсь час без приголом­шливої переваги з червоного боку, інакше б він швидко скін­чився. У резерві УНРівців була якась частина необстріляних студентів, значну роль відіграв імпровізований бронепотяг  С. Лощенка, що з 10-ї години ранку своєю гарматою завдав більшови­кам значних втрат. Скоріше за все, у цей час супротивниками українських курсантів та студентів були балтійські матроси Єгорова та Ремньова. Вирішальна фаза бою настала десь о 16-й годині, коли почала активно діяти червона батарея, а також до більшовиків прибули поїзди з підкріпленням (червоною гвардією з різних міст) та бронепо­тяг. На той момент Лощенко витратив усі набої і його бронепо­тяг вийшов з бою. По суті, протримавшись увесь світловий день (десь до 17 – 18-ї години вечора), відбивши кілька спроб багнет­них атак і витративши майже всі набої, Гончаренко, що дізнався про загрозу нападу з тилу "українізованого полку ім. Т. Шевчен­ка", який виступив з Ніжина, наказав відступати. Курсанти та студенти не без проблем завантажилися у вагони і від’їхали, прикриваючи відступ вогнем із кулеметів, що стояли у вагонах. Найтрагічнішою була доля однієї студентської сотні наприкінці  бою – її бійці відстали, заблукали і вийшли з окопів прямо на зайняту червоними станцію Крути, де й були взяті в полон і не­забаром розстріляні або вбиті багнетами. Розстріляних було за­боронено ховати, що було традиційним для політики червоного терору того часу.
Червоний наступ відновився наступного дня.

  І якби не оцінювали сьогодні ті трагічні події – Крути назавжди ввійшли в історію України як символ національної честі!





Корисні Інтернет-посилання:

1. В’ятрович Володимир. “Крути – бій за майбутнє”.
http://blogs.pravda.com.ua/authors/viatrovych/56ab02d9b630d/
2. “Завдяки Крутам УНР визнали державою”: інтерв’ю із професором Володимиром Сергійчуком.  
3. Михайло Ковальчук. “Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки”. 
http://www.istpravda.com.ua/research/2014/01/29/141189/

4. Ярослав Тинченко. “Життя після Крут. Як склалася доля учасників січневого бою”.
http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/01/28/19369/

5. Андрій Любарець.  “Бій під Крутами у історичній пам’яті”.
http://www.istpravda.com.ua/research/2012/01/29/70470/

6. Ісаюк Олеся. “Шість тез про Крути або Що не так із традиційним баченням подій 29 січня 1918 року”. 
https://lb.ua/blog/isayuk_olesya /293772_shist_tez_pro_kruti_abo_shcho_iz.html

7. Гончаренко А. Бій під Крутами (спогади учасника).
http://kruty.org.ua/spogady/64-q-q-

8. Михайлик М. День 29 січня 1918 року (спогади учасника).
http://kruty.org.ua/spogady/62-q-29-1918q-

9. Монкевич Б. Бій під Крутами (спогади учасника).
http://kruty.org.ua/spogady/60-2008-10-04-20-48-42

10. Лоський І. Крути (спогади учасника).
http://kruty.org.ua/spogady/59--qq
11. Файзулін Ярослав. “Бій під Крутами: як відрізнити історичну правду від міфу”. 
http://tyzhden.ua/History/40792
12. Інтерв’ю з Ярославом Файзуліним. “Що спільного між героями Крут та «кіборгами» Донецького аеропорту?”. 
https://dzerkalo.media/shho-spilnogo-mizh-geroyami-krut-ta-kiborgami-donetskogo-aeroportu/

о Немає коментарів:
Підписатися на: Дописи (Atom)