Сказано-зроблено.
Якось, в часи царювання російського імператора Павла I, ескадрон гусар зупинився на відпочинок в
одному маєтку. Ротмістр, який командував ескадроном, по обіді сів грати в карти
з поміщиком. І тут з’ясувалося, що сіна для коней у маєтку немає, а торговець,
у якого воно є, запросив величезну ціну. Командир ескадрону наказав сіно
вилучити, а про торговця зопалу сказав, що його треба повісити. Незабаром було повідомлено про виконання: сіно у торговця забрали, а його самого - повішено. Ротмістру нічого не залишалося, як доповісти все командуванню. А незабаром вийшов указ
імператора, який говорив, що за дурні та незаконні накази ротмістр розжалуваний
у рядові. Але наступним пунктом чин ротмістра повертався; більше того, офіцер
підвищувався до майора, як написав Павло, "за введення такої чудової
субординації у довіреній йому частині, що і дурні його накази виконуються
негайно"…
P.S. Пройшло понад 200 років, а майже нічого не змінилося...