Український пантеон. Видатні українці. Ukrainian pantheon. Outstanding Ukrainians. Петро Болбочан.

 Болбоча́н Петро Федорович – український військовий діяч, полковник Армії УНР, очільник Кримської операції проти більшовиків.

Петро Болбочан.
Фото з сайту Український інститут національної пам’яті

Командувач 1-го Українського Республіканського полку (полк імені УНР), 2-го Запорізького полку Окремої Запорізької дивізії Армії УНР. Блискуче провів Кримську операцію у квітні 1918-го. Більшовики обіцяли за його голову 50 тисяч золотих рублів. 

Петро Болбочан – одна з найяскравіших постатей Української революції 1917-1921 років. Завдяки його військовому таланту в 1918-1919 роках було визволено більшу частину України і Крим. Талановитий, ерудований військовий, він володів надзвичайними якостями справжнього лідера. Його поважали і прості солдати, і командний склад, він часто викликав заздрість та ненависть у бездарних воєначальників і політиків. 

Петро Болбочан, за спогадами сучасників, притримувався державницької позиції, мріяв про сильну армію. В одному з наказів військам наголошував: «ніяких совєтів робочих депутатів, монархічних організацій… я не допущу. Підкреслюю, що ми боремося за самостійну демократичну Українську Республіку, а не за єдину Росію, якою б вона не була – монархічна чи большевицька». 

Народився в Хотинському повіті Бессарабської губернії в родині священика. Закінчив Кишинівську духовну семінарію та Чугуївське піхотне юнкерське училище. 

З жовтня 1916 року у званні капітана. Від листопада 1917-го року командував 1-м Українським Республіканським полком (інша назва – полк імені УНР), сформованого з вояків-українців 5-го армійського корпусу. Наступного місяця полк включено до складу 2-ї Сердюцької дивізії військ УЦР. Із лютого 1918 року був командиром 2-го Запорізького куреня Окремого Запорізького загону військ Центральної Ради. У березні переформований на 2-й Запорізький полк Окремої Запорізької дивізії Армії УНР. У квітні очолив Кримську групу Армії УНР. 

Під час гетьманату отримав звання полковника. Підтримав повстання проти Скоропадського. Одразу після відновлення УНР призначений головнокомандувачем Лівобережного фронту військ Директорії. У січні 1919 року був заарештований у Кременчуці командиром Волохом, перевезений під вартою до Києва, тоді до Станіславова, де тривалий час жив під наглядом місцевої влади. 

Після невдалої спроби очолити Запорізьку групу Армії УНР заарештований вдруге та засуджений надзвичайним військовим судом до страти за підозрою у намірах державного перевороту.

Пам’ятник Петру Болбочану, Київ. 

Фото з сайту РадіоСвобода

Він мав змогу втекти: прихильні до нього частини пропонували підняти бунт і захистити полковника. Однак він відмовився, сподіваючись у суді відстояти свою честь. Однак військово-польовий суд засудив його до страти. Попри численні звернення до Симона Петлюри з проханням про помилування, 28 червня 1919 року на станції Балин на Хмельниччині Болбочана розстріляли. 

Згодом один з очільників більшовицького війська, що рухалось на Україну, Володимир Антонов-Овсієнко визнавав: «допоки був живий Болбочан, він Україну не віддав би…».

Матеріал на інших сайтах:

1. 1883 - народився Петро Болбочан, полковник Армії УНР.

2. Страта полковника Петра Болбочана.