Історичний календар. Historical calendar. 16 жовтня. Битва народів.

16 жовтня 1813 року - битва народів під Лейпцигом.

О. Зауервейд "Битва під Лейпцигом". Середина ХІХ ст.

Зображення з сайту Вокруг света

    16 жовтня 1813 року під Лейпцигом почалась вирішальна битва у війні Австрії, Прусії, Росії та Швеції проти Франції, в результаті якої від наполеонівських військ були звільнені всі німецькі держави, а війська Шостої коаліції змогли наступного року увійти на територію Франції і змусити Бонапарта зректись престолу.

Зображення з журналу "100 битв, которые изменили мир"

    Битва під Лейпцигом залишалася найбільшою битвою у світовій історії аж до Першої світової війни. Події, що розгорнулися в Саксонії восени 1813 року, привели до нищівної поразки французької армії. Півмільйона людей, що брали участь в цій грандіозній битві, вирішили долю Німеччини, а в кінцевому рахунку, і всієї імперії Наполеона.

 

Говорять документи:

    Граф фон Хозберг, баденський генерал, згадував хаос, який панував 19 жовтня під час французького відступу з Лейпцига: 

"Не було збудовано жодного додаткового мосту через Плайссе і Ельстер, не було побудовано додаткових загат і гребель через болотисту місцевість, що розкинулася між цими річками. Все - піхота, кіннота, артилерія і незліченні обози - намагалися відтіснити один одного і хоча б за допомогою зброї прорватися єдиною можливою дорогою до єдиного мосту через Ельстер, який не був навіть захищений передмостовими укріпленнями. О 8:00 імператор в супроводі Мюрата відвідав короля Саксонії в його резиденції. Ми могли бачити останнього під час його жвавої бесіди з імператором".

 

Відеофайл дивись ТУТ.

(1812-1815. Заграничный Поход. 2 Серия. The War of the Sixth Coalition. StarMedia.)

 Докладніше дивись ТУТ.

Матеріал на інших сайтах:

1. "Битва народов" (Сражение при Лейпциге). 

2. "Битва народов": как это было.

3. Мог ли Наполеон выиграть "Битву народов"?

Історичний календар. Historical calendar. 26 серпня. Декларація прав людини.

26 серпня 1789 року - прийнято Декларацію прав людини і громадянина.

Декларація прав людини і громадянина.

Картина Ж. ле Барб'є. Ілюстрація з ВікіпедіЯ

  Ще 4 серпня 1789 року у Франції було оголошено про ліквідацію феодальних порядків і скасування найдавніших сеньйоральних прав і привілеїв.

  Подальше піднесення революційного руху зумовило складання Декларації прав людини і громадянина.

  26 серпня 1789 року Установчі збори, за пропозицією маркіза Марі Жозефа Лафайєта, прийняли "Декларацію прав людини і громадянина". Це був важливий документ, в основі якого були ідеї французьких просвітників про природні, невід’ємні права людини.

Жильбер Лафаєт

  Обґрунтовуючи невід’ємність прав кожної людини, що даровані їй самою природою, скасовуючи станові привілеї, Декларація стверджувала: "Люди народжуються вільними і рівними в правах". Документ проголошував суверенітет нації, загальне братерство, свободу й рівність усіх людей. Отож, відповідно до "Декларації", священними стали право власності, свобода слова, совісті, право на опір гнобленню - усе те, що донині не втратило цінності.

  Таким чином, прийняття "Декларації прав людини та громадянина" за "Декларацією незалежності" США, що була проголошена у 1776 р., втілювало ідеї Просвітництва, юридично закріплювало невід’ємність прав кожної людини, скасовувало станові привілеї, утверджувало рівність прав людей від народження, визнавало народ джерелом влади та верховенство закону, недоторканність приватної власності.

Говорять документи:

   Із "Декларації  прав  людини  і  громадянина":

"Представники  французького  народу...  прийняли  рішення  викласти  в  цій  урочистій  декларації  природні,  невід’ємні  й  священні  права  людини...

I. Люди  народжуються  і  залишаються  вільними  і  рівними  в  правах...

II. Метою  кожного  державного  союзу  є  забезпечення  природних  і  невід’ємних  прав  людини.  Такими  є  свобода,  власність,  безпека  та  опір  гнобленню.

III. Джерело  всієї  верховної  влади  завжди  перебуває  в  нації...

IV. Свобода  полягає  в  праві  робити  все,  що  не  шкодить  іншому...

V. Закон  може  забороняти  лише  дії,  шкідливі  для  суспільства.  Усе,  що  не  заборонено  законом,  дозволено...     

VI. Закон  є  виразом  загальної  волі.  Усі  громадяни  мають  право  особисто  або  через  представників  брати  участь  у  виданні  законів.  Закон  має  бути  рівним  для  всіх.    

VII. Ніхто  не  може  бути  обвинувачений,  затриманий  або заарештований  інакше,  ніж  у  випадках,  визначених  законом...

IX. ...Людина  вважається  невинною  доти,  доки  її  не  оголосять  винною...

X. Ніхто  не  має  відчувати  утисків  у  висловлюванні  власних  думок...   

XVI. Оскільки  власність  є  непорушним  і  священним  правом,  то  ніхто  не  може  бути  позбавлений її інакше, ніж у випадку встановленої законом незаперечної суспільної необхідності…"

  Із виступу Майля під час дебатів про "Декларацію прав людини і громадянина":

"Дехто стверджує, що Декларація - не закон, а лише проголошення принципів. Якщо це не закон, то вона позбавлена сенсу, оскільки з декларованими нею принципами ми завжди можемо ознайомитись у працях філософів. Але таке знайомство не так шкідливе, як їхнє юридичне закріплення у преамбулі до конституції, бо наслідком таких дій може бути громадянський конфлікт".