12 липня 1943 року - під Прохорівкою відбувся "найбільший" танковий бій часів Другої світової війни.
 |
Т-34 |
12 липня 1943 р. в околицях села Прохорівка зустрілися німецька Четверта танкова армія під командуванням Германа Гота і
радянська П’ята гвардійська танкова армія під командуванням Павла Ротмістрова. Сцена, описана британським істориком
Річардом Овері, стала надбанням громадськості: "Жахлива танкова маса зустрілася лицем
до лиця... В один тільки 12 день липня було знищено більше 300 німецьких
танків... Битва під Курськом вирвала серце німецької армії... Це була
найважливіша перемога в одній окремо взятій битві". Але,
по суті, Овері переказав опис битви радянським маршалом Іваном Конєвим, який
назвав її "лебединою піснею" німецьких танкових військ.
Лише в 2000-х роках експерти військово-історичного відділу при Бундесвері у
Потсдамі після всеосяжного вивчення німецьких і радянських документів
відтворили реальний розвиток подій. При цьому з'ясувалося, що втрати німецьких
військ склали всього 252 танка - проти 1956 у Червоної армії. Вирішальна
перемога повинна, взагалі-то, виглядати інакше.
Взагалі, не
можна сказати, що під Прохорівкою зустрілися дві ворожі армії. З німецької сторони на позицію вийшов
всього один батальйон, який чекав, поки підтягнуться основні сили. Радянське ж командування висунуло сюди весь танковий корпус П’ятої гвардійської армії.
Коли ж радянські сили наблизилися до лінії
німецьких танків, трапилася катастрофа. Радянським танкістам було раніше
сказано, що
проти нових "Тигрів" можна було битися тільки в ближньому бою. На високій
швидкості радянські танкісти пробували скоротити дистанцію, щоб уникнути більш
потужного вогню з боку "Тигрів" і
потрапляли в замасковану пастку.
 |
Палаючий Т-34 під Прохорівкою |
"Ті, хто все це
бачив, думали, що росіяни почали атаку в стилі каміказде", згадував один із
свідків тих подій. Інший німецький танкіст говорив про "стрільбу по рухомих
мішенях". Проте все
більше і більше радянських танків, немов у трансі, мчали в цю суміш "вогню,
диму, палаючих Т-34,
убитих і поранених". "Героїчно
і зневажаючи смерть", на загибель йшли цілі дивізії.
В кінці 1990-х
років Інститут військової історії в Москві також констатував, що, незважаючи на
чисельну перевагу П’ятої гвардійської танкової армії, не вдався вирішальний
перелом у битві. Увечері,
після втрати 450 - 500 танків і самохідних артилерійських установок їй довелося перейти в
оборону. Ця невдача не залишилася непоміченою самим Сталіним: "Що ви накоїли з вашою чудовою армією", - запитав він Ротмістрова і пригрозив йому судом...
А згодом було створено міф про найбільшу танкову битву під Прохорівкою, яка ніби-то стала вирішальною для знищення танкового корпусу СС і переломним моментом у битві на Курській дузі.
Матеріал на інших сайтах: