Український пантеон. Видатні українці. Ukrainian pantheon. Outstanding Ukrainians. Ігор Сікорський.

Ігор Іванович Сікорський – видатний авіаконструктор українського походження.

Ігор Сікорський. Фото з сайту Цей день в історії

Ігор Іванович Сікорський народився у Києві 6 червня (25 травня за юліанським календарем) 1889 р. у сім’ї відомого українського психіатра і педагога Івана Олексійовича Сікорського. Військову та інженерну освіту отримав у Санкт-Петербурзі (військове училище), Парижі (Технічна школа) та Києві (Політехнічний інститут). У 1908 році, натхнений зустріччю у Франції з піонером повітроплавання Вілбуром Райтом, зацікавився конструюванням літальних апаратів.

У 1908 р. студент КПІ Ігор Сікорський розробив і побудував свій перший вертоліт, який, однак, не піднявся у повітря. Тоді він почав будувати літаки. Спільно з товаришами по інституту Федором Билінкіним і Василем Йорданом побудував літаки БіС-1 і БіС-2, а згодом вже самостійно – С-3, С-4, С-5, С-6. 12 грудня 1912 року літак С-6 побив світовий рекорд швидкості – 111 км/год.

У 1912 р. Сікорський став головним конструктором авіаційного відділення Російсько-Балтійського вагонного заводу (РБВЗ) у Санкт-Петербурзі. У короткий термін споруджуються багатомоторні аероплани "Гранд" і "Руський витязь", а згодом – чотиримоторний "Ілля Муромець", який став найкращим літаком Першої світової війни.

Після Жовтневого перевороту в Росії, Сікорський емігрував до Франції, а потім – до США. Там він утілює свої авіаційні задуми. Конструкторським талантом Сікорського цікавились великі американські корпорації, а вже 1923 року він створив свою компанію – Sikorsky Aeroengineering Corporation. А наприкінці 1930-х років Сікорський повернувся до давньої мрії юності – створення гелікоптерів – і у вересні 1939 року він сам випробовує експериментальний вертоліт VS-300 (S-46).

VS-300. Фото з сайту Вертолеты Сикорского

 Після війни фірма Сікорського стала визнаним лідером не лише у США, а й у світі. Величезним успіхом компанії стала розробка гелікоптера S-55, який у 1952 році вперше у світі здійснив трансатлантичний переліт. Останнім із вертольотів, розроблених особисто Сікорським у 1954-1955 роках, був S-58. Його численні модифікації експлуатувалися майже в п’ятдесяти країнах світу. Майже до 65-річного віку Ігор Сікорський продовжував працювати інженером-конструктором і лише у 1957 році відійшов від активних справ.

Пам'ятник Ігорю Сікорському поблизу Міжнародного аеропорту "Київ"

 

Ігор Сікорський був нагороджений 80 нагородами. Серед яких – почесна медаль Джона Фріца за науково-технічні досягнення у галузі фундаментальних і прикладних наук.

Гелікоптери Ігоря Сікорського використовували Збройні сили США. 

Усі президенти США, починаючи з Дуайта Ейзенхауера, літають на гелікоптерах конструкції Сікорського.

 

Додатковий матеріал на інших сайтах:

 

1. Сікорський І. І.

Історичний календар. Historical calendar. 6 червня. "День Д".

 6 червня 1944 року - початок операції "Оверлорд".

  6 червня 1944 року розпочалась висадка військ союзників на окуповану німецькими військами територію північно-західної Франції. 

  Сама висадка союзників у Нормандії, що розпочалася 6 червня 1944 року ("День Д") була початковим етапом вторгнення в Європу. Ця операція стала однією з найскладніших у військовій історії. У ній брали участь сотні тисяч осіб і тисячі кораблів і літаків. Експедиційні сили союзників (20 американських дивізій, 14 англійських, 3 канадські, 1 французька, 1 польська) під командуванням американського генерала Дуайта Ейзенхауера висадились у Північно-Західній частині Франції (операція "Оверлорд"). В операції брало участь 6483 кораблі, на борту яких було 156 тис. солдатів та офіцерів, 12 тис. літаків і планерів. Союзникам протистояло 59 німецьких дивізій. Війська прорвали оборону німців і почали просуватися на Схід. 

  Так було відкрито другий фронт у Європі. І для Німеччини, і для союзників ця битва була вирішальною, такою, що вирішувала результат усієї війни в Європі. 

 Операція «Оверлорд», якою був відкритий Другий фронт, стала наймасштабнішою у світовій історії висадкою десанту у загальній кількості понад 2 мільйонів чоловік.

 

Говорять документи: 

 Згадує штаб-сержант Дойл Міллер з 12-го полку 4-ї піхотної дивізії армії США, який в «День Д» висдився на ділянці «Юта»: 

 "При підході до берега у мене над головою почали свистіти кулі. Чую крик британського капітана: "Давай, розгрібай все це. Якщо ми не підійдемо ближче, все опиниться на дні кривавої протоки". Десантна баржа з ​​надсадним ревом двигунів врізається в прибережну мілину. Ясно, що якби нас висадили трохи далі від берега на глибині, я зі своєю машиною тут же пішов би каменем на дно. Капітан підвів нас впритул і опустив апарель, не глушачи двигуни. На своїй машині я викочують з отвору. Мій забитий вщерть боєприпасами напівгусеничний БТР виповзає з води занадто повільно, хоча гусениці молотять щосили. В одному місці я забуксував під непомірною вагою боєприпасів і тут же потрапив під обстріл. Бачу хлопців, які прокладають собі дорогу, але сам сиджу як качка на яйцях. Багато хто думає, що опиняться в безпеці, якщо зможуть вибратися з місця висадки, але це не завжди так. Після ривка з місця висадки я намагаюся забратися з прибережної смуги, але тут у мого борту розривається снаряд, його вогнедишні осколки сиплються на мій напівгусеничний БТР, доверху навантажений боєприпасами. Не гаючи ні секунди і ні про що не думаючи, я тут же вистрибнув і, черпаючи своєї каскою бруд і мокрий пісок, засипав палаючі уламки. Мені так і не довелося помахати лопатою. Як тільки я переконався, що вибуху вдалося уникнути, я знову сів у кабіну і рушив далі на плацдарм".

 

Докладніше дивись ТУТ.

 

Матеріал на інших сайтах:

1. 77 років від дня висадки в Нормандії. Десять маловідомих фактів про головну військову хитрість Другої світової.

Історичний календар. Historical calendar. 28 червня. Сараєвське вбивство - крок до війни.

28 червня 1914 року - вбито ерцгерцога Австро-Угорщини Франца-Фердинанда.

Франц Фердинанд

  Улітку 1914 р. протистояння між Троїстим союзом і Антантою загострилися до краю. "Пороховою бочкою Європи" став Балканський півострів. За підтримки Німеччини Австро-Угорщина почала готуватися до війни проти Сербії.

  28 червня 1914 р. Гаврило Принцип, член таємної націоналістичної органзації "Млада Босна" ("Молода Боснія"), яка боролася за об'єднання всіх південнослов'янських народів, убив наступника австрійського та угорського престолів Франца-Фердинанда. Ерцгерцог, який був головнокомандувачем армії Австро-Угорщини, прибув до Сараєво, що у Боснії, для участі у військових маневрах, що відбувалися поблизу сербського кордону. Його провокаційний приїзд до Сараєво і постріли 19-річного сербського студента відіграли лиховісну роль, ставши приводом до початку Першої світової війни. 

  Відень скористався підтримкою Берліна та 23 липня оголосив Сербії ультиматум. Незважаючи на те, що Сербія погодилася майже з усіма вимогами ультиматуму, 28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила їй війну.

Говорять документи: 
  З повідомлення австро-угорського посла у Берліні про зустріч з Вільгельмом Ⅱ 5 липня 1914 року:
"Кайзер сказав мені, що ми можемо покластися на цілковиту підтримку Німеччини. На думку кайзера Вільгельма, не варто зволікати. Якщо між Австро-Угорщиною та Росією вибухне війна, то Німеччина стане на наш бік. Кайзер шкодуватиме, якщо ми не скористаємося теперішньою ситуацією, яка тепер усім нам на користь..."

ВІДЕОФАЙЛ дивись ТУТ.

Матеріал на інших сайтах:

1. Вбивство црцгерцога Франца Фердинанда.

2. Фото дня: роковое покушение.

3. Постріл, що змінив хід історії.

Інфографіка. Infographics. Конституція України у фактах.

28 червня - День Конституції України.

Матеріал у цьому блозі: Конституція України.

Матеріал на інших сайтах:

1. Конституція. Історія створення. Інфографіка.

Історичний календар. Historical calendar. 24 червня. Вторгнення Наполеона в Росію.

24 червня 1812 року - початок вітчизняної війни 1812 року.

Наполеон Бонапарт

  24 червня 1812 р. величезна французька армія імператора Наполеона - "Велика армія" - вторглася на територію Росії, перейшовши прикордонну річку Німан. Щоб гарантувати швидку перемогу, Наполеон зібрав 600 000 чоловік. З них 225 000 були об'єднані під його особистим командуванням, а решта склали два допоміжні угрупування; 80 тисяч знаходилося під командуванням його пасинка Ежена де Богарне і 70 тисяч під керівництвом його молодшого брата Жерома Бонапарта. Фланги цієї величезної армії повинні були прикривати два корпуси: Ⅹ корпус маршала Макдональда на півночі і Австрійський корпус князя Шварценберга на півдні. Крім того, в розпорядженні Наполеона було ще 165 000 військ резерву, які повинні були забезпечувати охорону комунікацій.

Карта вторгнення наполеонівської армії

  Російські війська, що протистояли "Великій армії", значно поступалися їй. Наполеон розраховував розгромити противника протягом 20 днів. Його початковий план полягав у тому, щоб основними силами "Великої армії" форсувати річку Німан білі Ковно (зараз м. Каунас у Литві), в той час як Жером і Шварценберг почнуть вторгнення південніше. Наполеон сподівався захопити зненацька російську армію біля Вільно (зараз м. Вільнюс у Литві).

Говорять документи:

  Звернення Наполеона Бонапарта перед початком переходу Німана: 

"Солдати! Друга Польська війна почалася. Перша закінчилася Фрідландом і Тільзитом. У Тільзиті Росія присягнула бути у вічному союзі з Францією і воювати проти Англії; нині вона порушує свої клятви! Вона не бажає дати жодного пояснення своїм дивним вчинкам, доки французькі орли не підуть за Рейн і тим не залишать своїх союзників їй на поталу. Росія захоплена роком. Доля її повинна здійснитися. Чи не думає вона, що ми виродилися? Або що ми більше не солдати Аустерліцу? Вона ставить нас між безчестям і війною. Вибір не підлягає сумніву. Йдемо ж вперед, перейдемо Німан, внесемо війну в її межі. Друга польська війна буде для французької зброї настільки ж славна, як і перша; але мир, який ми укладемо, принесе з собою і поруку за себе і покладе кінець згубному впливу Росії, яким вона протягом п'ятдесяти років тиснула на справи Європи."

(Взято з сайту ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ) 

Додатковий матеріал дивись ТУТ. 

Історичний календар. Historical calendar. 22 червня. Німецько-радянська війна.

22 червня 1941 року - напад нацистської Німеччини на СРСР.

Фотоколаж Юрія Дем'яника. Використано фото з мережі Internet

  Рано вранці 22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина масованим "раптовим" ударом почала воєнні дії проти СРСР. Її війська перейшли державний кордон від Балтійського до Чорного морів і почали наступ вглиб території СРСР. Гітлер розпочав реалізацію плану "Барбаросса". У наказі фюрера наголошувалося на загрозі з боку Радянського Союзу та необхідності превентивної війни. 

  Напад німців був несподіванним для Червоної армії, хоча розвідка заздалегідь інформувала про підготовку воєнних дій. Але Сталін і слухати про це не хотів, обзиваючи розвідників дезінформаторами.

  Разом із нацистською Німеччиною у війну проти Радянського Союзу вступили Італія і Румунія, а через кілька днів - Угорщина, Фінляндія і Словаччина.

  Перші удари нацистів взяли на себе радянські прикордонники. Навіки в історію війни увійшли подвиги прикордонників застави лейтенанта Лопатіна, бійців 90-го Володимиро-Волинського загону прикордонників, захисників Брестської фортеці. На деяких напрямках радянські війська навіть перехопили стратегічну ініціативу і перейшли у наступ, зокрема вибили ворога з Перемишля й утримували місто протягом 5 днів. Але за перший день війни німецькі війська просунулися на 30 - 50 км у глиб радянської території.

Говорять документи:

  З щоденника начальника генштабу сухопутних військ вермахту генерал-полковника Ф. Гальдера:

"22 червня 1941 р. (неділя); перший день війни. Наступ наших військ... виявився для противника... повною несподіванкою... Прикордонні мости... всюди захоплені... без бою, літаки стояли на аеродромах, покриті брезентом, а передові частини противника, атаковані нашими військами, запитували командування, що їм робити". 

(Пометун О. І. Історія України / О. І. Пометун, Н. М. Гупан. - К.: Освіта, 2012. - 336 с.: іл.)

Додатковий матеріал дивись ТУТ.

ВІДЕОФАЙЛ дивись ТУТ.

Корисні інтернет-посилання:

1. Великая Война. 1 серия. Барбаросса. StarMedia.

2. Українська Друга світова.

3. Німецько-радянська війна.

Історичний календар. Historical calendar. 20 червня. Вікторія - королева епохи.

20 червня 1837 року - королевою Великої Британії стала Вікторія І.

Портрет королеви Вікторії. 1843. Зображення з журналу "Личности"

  Александріна Вікторія (Вікторія Ⅰ) стала королевою коли її було 18 років. Вона знаходилася при владі майже 64 роки із своїх 82, що прожила. За час правління Вікторії Ⅰ Велика Британія зазнала небаченого економічного і політичного злету, а її ім'ям названо цілу епоху: в історії Англію тих часів називають не інакше, як "Вікторіанська Англія".

Докладніше про Вікторію дивись ТУТ.

Матеріал на інших сайтах:

1. Вікторіанська епоха.

2. Досье личности. Виктория Ⅰ (королева).

Історичний календар. Historical calendar. 12 червня. Єльцин - президент.

12 червня 1991 року - Бориса Єльцина обрано президентом Росії (РРФСР).

Борис Єльцин. 1999 р.

  12 червня 1991 р., на перших президентських виборах у РРФСР, перемогу здобув Борис Миколайович Єльцин. За нього проголосувало 57,3% виборців. Після офіційного вступу на посаду президента 10 липня 1991 року, Єльцин розпочав департизацію і деідеологізацію державних органів влади Росії, а також розпочав переговори з Михайлом Горбачовим про підписання нового союзного договору (замість договору про утворення СРСР від 30 грудня 1922 р.). Крім того, Єльцин у липні 1991 р. припинив членство у КПРС і розпочав різку критику компартії СРСР та М. Горбачова. 

  На посаді президента Борис Єльцин перебував до 31 грудня 1999 р., коли передав владу Путіну.

Докладніше про Б. Єльцина дивись ТУТ.

Історичний календар. Historical calendar. 8 червня. Не тільки Везувій...

8 червня 1783 року - виверження вулкану Лакі в Ісландії.

Кратер вулкану Лакі, заповнений водою

  Виверження вулкану Лакі, яке розпочалося 8 червня, продовжувалося протягом восьми місяців і спричинило загибель близько 10 тисяч людей, що становило близько 20 - 25 % населення Ісландії. До того ж, важкий сірчаний туман, що розлігся над Західною Європою, також призвів до багатотисячних смертей осінню 1783 - взимку 1784 рр. Це виверження вважається самим великим лавовим виверженням в історії: загалом на поверхню вилилося близько 14 км³ базальтової лави.

Історичний календар. Historical calendar. 28 червня. Конституція України.

28 червня - ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ.

Термін «конституція» походить від латинського слова «constituto», що буквально можна перекласти як «устрій, установлення, утвердження».

Конституція — категорія історична. Окремі її елементи були сформульовані в працях древньогрецьких філософів, зокрема Платона і Арістотеля, указах імператорів Стародавнього Риму, які мали силу джерела права, в актах конституційного типу – хартіях 13 – 18 ст. Сучасне розуміння слова «конституція» (конституція держави) бере свій початок із періоду зміни в Європі феодального ладу на буржуазний (XVII – XVIII ст.) і кінцево викристалізовується на початок XX ст. уже як сутність основного закону держави. 
Першими (писаними) конституціями довгий час вважали Конституцію США 1787 р., Конституції Франції та Польщі 1791 р. До останніх сьогодні відносять і Конституцію Пилипа Орлика 1710.

«Конституція — це Основний Закон держави, що об’єднує у собі групу норм із вищою юридичною силою, які закріплюють основи державного ладу, права, свободи та обов'язки особи і громадянина, систему та принципи організації державної влади, територіальної організації держави тощо».

Не можливо уявити демократичну державу сучасного світу, яка б не мала своєї конституції. Адже саме в конституції закріплюються вихідні положення, на яких грунтуються найголовніші форми життя суспільства. Вона закладає підвалини організації та функціонування держави і громадських структур, формулює основи правового статусу особи, є базисом усієї правотворчої діяльності. Необхідною передумовою забезпечення реальності конституційних приписів, неухильного впровадження їх у повсякденну практику всіх учасників суспільних відносин є правильне розуміння сутності конституції, її місця та ролі в житті суспільства й держави, знання її конкретних положень.

Однак конституція – явище історичне: вона постійно розвивається і вдосконалюється, її сутність не може розглядатися як щось застигле і незмінне.

І це не випадково: історія засвідчує, що застиглість – це деградація і смерть інститутів суспільства. Ось чому зміна й оновлюваність суспільства – неодмінна умова нормального його функціонування і розвитку.

В сучасному постіндустріальному суспільстві конституція має бути механізмом здійснення консенсусу всіх соціальних груп, суспільним договором, коли різноманітні верстви суспільства немов передають державі свої повноваження по забезпеченню соціальної гармонії і злагоди на всіх рівнях. Це, безперечно, не означає, що традиційні соціальні та суспільні суперечності зникають зовсім: вони пом’якшуються, набувають нових рис, відступають на задній план.

Процес творення нового Основного Закону нашої держави, що супроводжувався низкою суттєвих змін, розпочався 16 липня 1990р. Того дня Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

Проголошення 24 серпня 1991р незалежності України створило умови для радикальних демократичних перетворень у нашому суспільстві і державі.

  І важливим кроком у розвитку українського суспільства і держави стало прийняття 28 червня 1996р нової Конституції України.

Прийняття Основного Закону нашої держави – це визначна подія в її історії, у житті її народу. Прийнята Верховною Радою України Конституція є історичною віхою в утвердженні державної суверенності України. Якою мірою і яку роль вона відіграє в процесі державотворення української нації покаже майбутнє. Разом з тим сьогодення вимагає глибокого її осмислення з тим, щоб позитив Основного Закону оптимально використовувався і спрямовувався у прогресивне русло процесів державотворення. Тим більше, що Конституція у деяких її положеннях неоднозначне сприймається різними політичними силами та верствами суспільства.

Конституція України відображає тенденції і закономірності розвитку світового конституціоналізму. Конституція України, відповідаючи загальнолюдським конституційним стандартам, втілює в життя конституційні ідеали: здорове екологічне середовище, соціальну захищеність, відповідний рівень життя, право на користування надбанням людства в сфері політики, економіки, культури тощо.

Отже, зважаючи на порівняно довгий процес творення конституційних норм в Україні (починаючи від «Руської Правди», Конституції Пилипа Орлика 1710 р., IV Універсалу Центральної Ради від 9 січня 1918 року і закінчуючи Конституцією УРСР 1978 року, яка була прийнята за основу Конституції України 1996 року) можна сміливо сказати, що прийняття Конституції – Основного Закону України було і є визначною подією у державотворенні нашої держави.

Україна дійсно вистраждала свою Конституцію, демократичну Конституцію незалежної держави. Тепер постає  не менш, а ще більш важливе завдання, яке повинен виконати наш народ, – на демократичних засадах, неухильно керуючись принципами Права і Справедливості, впроваджувати в країні засади громадянського суспільства, демократичної соціальної правової держави. Ці завдання повинні бути головними у житті нашого народу, громадян вільної України.

Ще раз наголошуючи на тому, що Конституція України є Основним Законом держави необхідно вказати іншу психолого-ідеологічну спрямованість цієї тези. Конституції завжди справляли не тільки юридичний вплив на процеси, що відбуваються у суспільстві. За певних умов вони виконували соціально-інтегруючу роль. Ця роль не може бути здійснена без виховання поваги до держави, без формування у громадян своєрідного державницького "рефлексу".

  Для нас вирішення усіх цих питань є гостро актуальним!