10 січня 49 року до н.е. - точка неповернення Юлія Цезаря.
![]() |
| Кадр з серіалу «Рим». З сайту NV |
Блискучі успіхи Цезаря в Галльській війні, за
підсумками якої йому вдалось приєднати до Римської республіки величезні
території з населенням у кілька мільйонів чоловік, сприяли його популярності в
Римі і зробили достатньо багатим, щоб претендувати на особливу роль у державній
політиці. Після загибелі Марка Ліцинія Красса у травні 53 року до н.е. у Сирії
триумвірат розпався і Гней Помпей Великий, герой багатьох воєн і надзвичайно
популярний у Римі, почав шукати союзників серед сенаторів, настроєних проти
Цезаря.
Серйозний конфлікт між ними почався у 51 році до
н.е., коли постало питання продовження консульських повноважень Цезаря. Сенат
йому відмовив і Цезар, шукаючи з ним примиренням, відіслав у Рим два легіони
свого війська. Проте, через інтриги в сенаті примирення з Помпеєм не
здійснилось. 1 січня 49 до н.е. року сенат зажадав від Цезаря розпустити
військо, а після відмови, 7 січня для захисту республіки передав диктаторські
повноваження Помпею і народним трибунам, оголосивши територію всієї Італії на
воєнному положенні.
![]() |
| Розташування річки Рубікон |
Також дивись матеріал у цьому блозі:


Немає коментарів:
Дописати коментар