18 травня 1944 року - розпочалася депортація татар, які проживали в Криму.
 |
| Офіційний логотип до 75-тих роковин геноциду. |
Ще 10 травня 1944 р. Л. Берія звернувся до Й. Сталіна з доповідною запискою про необхідність виселення з Криму татар. Підставою того були, мовляв, "факти масового дезертирства з фронту" та співпраця частини кримських татар з окупантами.
У ніч з 17 на 18 травня 1944 року, відповідно до постанови Державного комітету оборони (ДКО) СРСР від 11 травня 1944 р., розпочалася депортація кримських татар, яка завершилася надвечір 20 травня. У 1945 році кількість депортованих зросла за рахунок солдат і офіцерів кримськотатарської національності, які теж були оголошені "зрадниками" і вислані на спецпоселення, незважаючи на отримані ними бойові ордени і медалі та пролиту кров на фронті.
Разом з кримськими татарами з Криму були виселені й представники інших народів. До 4 липня 1944 р. НКВС СРСР завершив виселення "спецпереселенців" з Криму. За свідченнями Л. Берії, з Криму було виселено 225 009 осіб, у тому числі татар - 183 155 осіб, болгар - 12 422, греків - 15 040, вірмен - 9 621.
 |
| "Потяг смерті 2". Художник Рустем Емінов. З сайту Gazeta.ua |
За постановою ДКО, спецпереселенцям дозволялося "взяти з собою особисті речі, побутовий реманент та продовольство". На НКВС та інші наркомати покладався обов’язок "забезпечити в ешелонах з переселенцями медико-санітарне обслуговування і гаряче харчування". Насправді ж, на збори переселенцям було дано лічені хвилини, а тому вони їхали майже з порожніми руками, без харчів і достатньої кількості одягу. Багатьом сім’ям взагалі заборонили брати з собою будь-які речі. Кримських татар депортували у віддалені райони Сибіру, Уралу, Середньої Азії, де вони опинилися без документів, в умовах комендантського режиму, без права пересування навіть з метою пошуку рідних, з якими їх розлучили при переселенні. Переважну більшість виселених становили жінки і діти (68 %). Особливо важкими для виселених були перші роки: погано одягнуті, голодні й деморалізовані люди гинули від малярії, тифу, пневмонії та інших хвороб. Тільки за перші чотири роки депортації загинуло 46,2 % з числа депортованих - майже кожен другий.
У 1989 р. Верховна Рада СРСР визнала депортацію незаконною та злочинною.
У 2014 році Указом Президента України від 16. 05. 2014 р. в Україні було встановлено День боротьби за права кримськотатарського народу, який відзначається щороку 18 травня.
Говорять документи:
Автор
книги «Покарані народи» О. Некрич писав: "...солдати НКВС витягали жінок,
дітей, стариків із постелі ("прокляті зрадники, негідники!"), наказували
протягом 10 хвилин залишити оселі, не давши як треба вдягнутись, узяти з собою
документи... Роздягнені, голодні діти та старі люди помирали в закритих вагонах
від тифу. Солдати викидали мерців у вікна вагонів..."
...Из нашей деревни вывезли 30 семей, из которых остались живыми неполных 5 семей.
...Наши мужья были на фронтах, и некому было хоронить умерших, и часто трупы лежали несколько суток вместе с живыми.
...Скажите мне, почему допустили такие ужасы?"
("Обращение
крымско-татарского народа к XXIII съезду КПСС" // Национальный вопрос в СССР:
Сб. документов / Составитель Роман Купчинский. - Б. м.: Сучасність, 1975.)
Сб. документов / Составитель Роман Купчинский. - Б. м.: Сучасність, 1975.)
Корисні Інтернет-посилання:
Немає коментарів:
Дописати коментар