15 вересня 1941 року - оточення під Києвом.
У першій половині вересня 1941 р. німецькі війська, поновивши наступ, взяли у кільце в районі Києва чотири армії радянського Південно-Західного фронту.
Командування фронту відчувало наближення поразки. 11 вересня 1941 р. начальник штабу Південно-Західного фронту В. Тупіков доповідав начальнику Генерального штабу Б. Шапошникову: "Початок зрозумілої для вас катастрофи - справа двох днів". Але Й. Сталін відмовлявся дати згоду залишити Київ.
У ніч на 15 вересня 1941 року німецькі війська в районі Лохвиці з'єдналися, замкнувши кільце оточення. В оточення в районі Києва потрапили 5, 26, 37, частина 21 та 38 армій та окремі частини фронтового підпорядкування, штаб і Військова рада Південно-Західного фронту.
Лише пізно ввечері 17 вересня Ставка дозволила радянським військам відступати. 19 вересня 1941 р. гітлерівці зайняли Київ. За спогадами очевидців, вони мали вигляд "начебто щойно вийшли з магазину військового обмундирування. Форма на них новенька, чоботи блищать... гогочуть, посміхаються один одному".
У Київському котлі тисячі солдатів та командирів радянської армії загинули, переважна більшість особового складу фронту - понад 665 тисяч - потрапили до німецького полону.
Командувач Південно-Західного фронту генерал-полковник М. Кирпонос, член Військової ради М. Бурмистенко, начальник штабу фронту генерал В. Тупіков, намагаючись вирватися з оточення, загинули в бою біля урочища Шумейки на Полтавщині.
![]() |
М. П. Кирпонос |
Трагедія Південно-Західного фронту була однією з найбільших невдач Червоної армії у 1941 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар