Історичний календар. Historical calendar. 23 червня. І Універсал Української Центральної Ради.

 23 червня 1917 року - прийнято І Універсал.

Офіційний текст І Універсалу. Фото з сайту Цей день в історії

"Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!

Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей Української Землі.

Найкращі сини твої, виборні люде від сел, від фабрик, від салдацьких казарм, од усіх громад і товариств українських вибрали нас, Українську Центральну Раду, і наказали нам стояти й боротися за ті права і вольности.

Твої, народе, виборні люде заявили свою волю так:

Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на свої землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори."

(З І Універсалу Української Центральної Ради)

 

Проголошення І Універсалу. Фото з сайту Цей день в історії

    Центральна Рада 10 червня 1917 р. (за Юліанським календарем) схвалила й урочисто проголосила на ІІ Всеукраїнському Військовому з’їзді Універсал «До українського народу на Україні й поза Україною сущого», названий пізніше Першим універсалом. Універсал проголошував автономію України й закликав народ до організації нового політичного ладу в Україні. 

   «Уся свідома й напівсвідома Україна за тих днів стала на коліна й молитовно, в захваті визволення, в запалі смілості, в високій, піднесеній готовності до боротьби, до творчості заспівала «Ще не вмерли України, і слава, і воля». - так характеризував реакцію народу на проголошення Універсалу Володимир Винниченко.

 

Матеріал на інших сайтах:

 

1. 1917 - прийняття Першого Універсалу Української Центральної Ради.

2. Як не проголосили незалежність. Перший Універсал у деталях.

3. Повний текст Універсалів дивись ТУТ. 

 

Також дивись матеріал у цьому блозі: 

Історичний календар. Historical calendar. 16 липня. ІІ Універсал Української Центральної Ради.

Історичний календар. Historical calendar. 7 червня. Чортківська офензива.

7 червня 1919 року – Чортківська офензива.

В ході Українсько-польської війни Українська Галицька Армія в районі Чорткова розпочала наступальну військову операцію – за кілька днів вдалось вийти із оточення, звільнити Теребовлю, Тернопіль і розгорнути наступ на Львів.

Зображення з сайту Локальна історія

    На початку червня Українська Національна Рада всю виконавчу, законодавчу і контрольну владу передала в руки диктатора, яким було обрано Євгена Петрушевича. Одним із перших його кроків було призначення командувачем УГА замість М. Омеляновича-Павленка генерала О. Грекова. 

    7 червня новий командувач УГА розпочав підготовлену ще його попередником наступальну операцію, що ввійшла в історію як Чортківська офензива (прорив, наступ). 25 тисяч українських солдатів і офіцерів примусили відступити по всій лінії фронту більш ніж 100-тисячну польську армію, добре озброєну і оснащену французами. Цей успіх викликав піднесення в краї, і десятки тисяч добровольців згодилися поповнити лави УГА. Але через брак боєприпасів і спорядження вояками стали лише 15 тис. чоловік. 

    

    Ведучи безперервні бої протягом трьох тижнів і не маючи при цьому надійних тилів, УГА до краю виснажилася. Коли 28 червня розпочався контрнаступ польських військ, сил стримати його вже не було. Найславетніша операція УГА завершилася.

 

Матеріал на інших сайтах:

 

1. Україна і Польща 100 років тому: війна і пошуки порозуміння. 

2. Вирватись з "трикутника смерті": Чортківська офензива Галицької Армії.

3. 1919 - початок Чортківської офензиви. 

Український пантеон. Видатні українці. Ukrainian pantheon. Outstanding Ukrainians. Ігор Сікорський.

Ігор Іванович Сікорський – видатний авіаконструктор українського походження.

Ігор Сікорський. Фото з сайту Цей день в історії

Ігор Іванович Сікорський народився у Києві 6 червня (25 травня за юліанським календарем) 1889 р. у сім’ї відомого українського психіатра і педагога Івана Олексійовича Сікорського. Військову та інженерну освіту отримав у Санкт-Петербурзі (військове училище), Парижі (Технічна школа) та Києві (Політехнічний інститут). У 1908 році, натхнений зустріччю у Франції з піонером повітроплавання Вілбуром Райтом, зацікавився конструюванням літальних апаратів.

У 1908 р. студент КПІ Ігор Сікорський розробив і побудував свій перший вертоліт, який, однак, не піднявся у повітря. Тоді він почав будувати літаки. Спільно з товаришами по інституту Федором Билінкіним і Василем Йорданом побудував літаки БіС-1 і БіС-2, а згодом вже самостійно – С-3, С-4, С-5, С-6. 12 грудня 1912 року літак С-6 побив світовий рекорд швидкості – 111 км/год.

У 1912 р. Сікорський став головним конструктором авіаційного відділення Російсько-Балтійського вагонного заводу (РБВЗ) у Санкт-Петербурзі. У короткий термін споруджуються багатомоторні аероплани "Гранд" і "Руський витязь", а згодом – чотиримоторний "Ілля Муромець", який став найкращим літаком Першої світової війни.

Після Жовтневого перевороту в Росії, Сікорський емігрував до Франції, а потім – до США. Там він утілює свої авіаційні задуми. Конструкторським талантом Сікорського цікавились великі американські корпорації, а вже 1923 року він створив свою компанію – Sikorsky Aeroengineering Corporation. А наприкінці 1930-х років Сікорський повернувся до давньої мрії юності – створення гелікоптерів – і у вересні 1939 року він сам випробовує експериментальний вертоліт VS-300 (S-46).

VS-300. Фото з сайту Вертолеты Сикорского

 Після війни фірма Сікорського стала визнаним лідером не лише у США, а й у світі. Величезним успіхом компанії стала розробка гелікоптера S-55, який у 1952 році вперше у світі здійснив трансатлантичний переліт. Останнім із вертольотів, розроблених особисто Сікорським у 1954-1955 роках, був S-58. Його численні модифікації експлуатувалися майже в п’ятдесяти країнах світу. Майже до 65-річного віку Ігор Сікорський продовжував працювати інженером-конструктором і лише у 1957 році відійшов від активних справ.

Пам'ятник Ігорю Сікорському поблизу Міжнародного аеропорту "Київ"

 

Ігор Сікорський був нагороджений 80 нагородами. Серед яких – почесна медаль Джона Фріца за науково-технічні досягнення у галузі фундаментальних і прикладних наук.

Гелікоптери Ігоря Сікорського використовували Збройні сили США. 

Усі президенти США, починаючи з Дуайта Ейзенхауера, літають на гелікоптерах конструкції Сікорського.

 

Додатковий матеріал на інших сайтах:

 

1. Сікорський І. І.

Це цікаво: історія у коротких фактах. Війна за вухо.

Війна за вухо Дженкінса.

    Колоніальна війна між Великою Британією та Іспанією, яка велася головним чином в басейні Карибського моря, тривала з 1739 по 1742 рік. Потім вона плавно перейшла в більш масштабне загальноєвропейське протистояння - війну за австрійську спадщину. 

    Це протистояння англійці іронічно назвали «Війною за вухо Дженкінса». А почалося все в березні 1738 року, коли капітан торгового судна Роберт Дженкінс на засіданні палати громад англійського парламенту пред’явив здивованим депутатам власне вухо, що було відрізане рукою іспанського офіцера. Відрізане вухо стало красномовним доказом безчинств, що витворяли іспанці щодо мирних англійських торговців, що і стало формальним приводом до війни.

Це цікаво: історія у коротких фактах. Наказ та виконання...

Сказано-зроблено. 

Якось, в часи царювання російського імператора Павла I, ескадрон гусар зупинився на відпочинок в одному маєтку. Ротмістр, який командував ескадроном, по обіді сів грати в карти з поміщиком. І тут з’ясувалося, що сіна для коней у маєтку немає, а торговець, у якого воно є, запросив величезну ціну. Командир ескадрону наказав сіно вилучити, а про торговця зопалу сказав, що його треба повісити. Незабаром було повідомлено про виконання: сіно у торговця забрали, а його самого - повішено. Ротмістру нічого не залишалося, як доповісти все командуванню. А незабаром вийшов указ імператора, який говорив, що за дурні та незаконні накази ротмістр розжалуваний у рядові. Але наступним пунктом чин ротмістра повертався; більше того, офіцер підвищувався до майора, як написав Павло, "за введення такої чудової субординації у довіреній йому частині, що і дурні його накази виконуються негайно"…

P.S. Пройшло понад 200 років, а майже нічого не змінилося...