УВАГА! УВАГА! УВАГА!

Шановний відвідувачу, звертаю Вашу увагу, що деякі посилання у дописах, на даний час, не працюють, оскільки вони переспрямовують на російські сайти (докладніше дивись на сторінці "Про блог").

29 січня 2019 р.

Історичний календар. 29 січня. Крути - українські Фермопіли.

29 січня 1918 року - бій під Крутами.

Пам'ятник на Аскольдовій могилі, загиблим у бою під Крутами.

Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

"На порох стерти, перебити!" - 

Іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити,

Та рано тішаться кати:

Коли стають до зброї діти,

Народ цей - не перемогти!

   

 Ці рядки український поет Микола Луків присвятив подвигу української молоді – студентам і гімназистам – які 29 січня 1918 року прийняли нерівний бій з більшовицькою навалою біля станції Крути та поклали найдорожче на вівтар свободи – власні життя.

      У середині грудня 1917 р. почалася неоголошена війна між УНР та Радянською Росією. У Харкові було проведено, під контролем більшовиків, "Перший Всеукраїнський з’їзд Рад", який прого­лосив в Україні радянську владу. Головнокомандувачем черво­них в Україні було призначено В. Антонова-Овсієнка, соратника В. Леніна, його помічником став М. Муравйов. Спираючись на окремі збільшовизовані частини царської армії і флоту та за­гони добровольців-червоногвардійців з російських та українських міст, більшовики повели наступ на захід залізницями Харків – Полтава – Київ та Курськ – Бахмач – Київ, захопивши Полтаву та Чернігів. Наступним пунктом на шляху червоних мав стати Бахмач, де було достатньо симпатиків більшовиків з місцевих робітників та солдатів. Керівництво УНР, розуміючи важливість залізничного вузла Бахмача, направило сюди найбоєздатнішу частину – Гайдамацький кіш Сло­бідської України на чолі з С. Петлюрою, проте через інформацію про підготовку більшовицького повстання в Києві гайдамаків повернули назад.
  Цифри щодо сил червоних під Крутами дискусійні (але воче­видь всі 6 тис. війська Муравйова зібратися там не встигли). Зафіксована присутність у районі бою артбатареї (3 гармати) та під­хід бронепотяга наприкінці події. Сили армії УНР становили 480 – 500 курсантів Першої юнаць­кої військової школи імені Богдана Хмельницького, 110 – 120 сту­дентів та гімназистів Студентського куреня УСС, 5 артилерис­тів, 20 офіцерів, кілька десятків осіб з-поміж місцевого Вільного козацтва, один імпровізований бронепотяг з 75-міліметровою гарматою, 16 кулеметів.
  Не бажаючи втягуватися в бій у Бахмачі, наражаючись на небез­пеку удару з боку місцевих червоногвардійців і солдатів, що спів­чували більшовикам, Гончаренко вирішив зайняти оборону бі­ля станції Крути. 28 січня бійці УНР почали копати окопи обабіч залізничного насипу. Лінія оборони сягала 3 км. Бій 29 січня 1918 року з передовим загоном більшовиків реконструюють по-різному. Не­відомо, чи перші сутички почалися вночі, чи о 9-й ранку, проте ясно, що бій був тривалий і проходив якийсь час без приголом­шливої переваги з червоного боку, інакше б він швидко скін­чився. У резерві УНРівців була якась частина необстріляних студентів, значну роль відіграв імпровізований бронепотяг  С. Лощенка, що з 10-ї години ранку своєю гарматою завдав більшови­кам значних втрат. Скоріше за все, у цей час супротивниками українських курсантів та студентів були балтійські матроси Єгорова та Ремньова. Вирішальна фаза бою настала десь о 16-й годині, коли почала активно діяти червона батарея, а також до більшовиків прибули поїзди з підкріпленням (червоною гвардією з різних міст) та бронепо­тяг. На той момент Лощенко витратив усі набої і його бронепо­тяг вийшов з бою. По суті, протримавшись увесь світловий день (десь до 17 – 18-ї години вечора), відбивши кілька спроб багнет­них атак і витративши майже всі набої, Гончаренко, що дізнався про загрозу нападу з тилу "українізованого полку ім. Т. Шевчен­ка", який виступив з Ніжина, наказав відступати. Курсанти та студенти не без проблем завантажилися у вагони і від’їхали, прикриваючи відступ вогнем із кулеметів, що стояли у вагонах. Найтрагічнішою була доля однієї студентської сотні наприкінці  бою – її бійці відстали, заблукали і вийшли з окопів прямо на зайняту червоними станцію Крути, де й були взяті в полон і не­забаром розстріляні або вбиті багнетами. Розстріляних було за­боронено ховати, що було традиційним для політики червоного терору того часу.
Червоний наступ відновився наступного дня.

  І якби не оцінювали сьогодні ті трагічні події – Крути назавжди ввійшли в історію України як символ національної честі!





Корисні Інтернет-посилання:

1. В’ятрович Володимир. “Крути – бій за майбутнє”.
http://blogs.pravda.com.ua/authors/viatrovych/56ab02d9b630d/
2. “Завдяки Крутам УНР визнали державою”: інтерв’ю із професором Володимиром Сергійчуком.  
3. Михайло Ковальчук. “Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки”. 
http://www.istpravda.com.ua/research/2014/01/29/141189/

4. Ярослав Тинченко. “Життя після Крут. Як склалася доля учасників січневого бою”.
http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/01/28/19369/

5. Андрій Любарець.  “Бій під Крутами у історичній пам’яті”.
http://www.istpravda.com.ua/research/2012/01/29/70470/

6. Ісаюк Олеся. “Шість тез про Крути або Що не так із традиційним баченням подій 29 січня 1918 року”. 
https://lb.ua/blog/isayuk_olesya /293772_shist_tez_pro_kruti_abo_shcho_iz.html

7. Гончаренко А. Бій під Крутами (спогади учасника).
http://kruty.org.ua/spogady/64-q-q-

8. Михайлик М. День 29 січня 1918 року (спогади учасника).
http://kruty.org.ua/spogady/62-q-29-1918q-

9. Монкевич Б. Бій під Крутами (спогади учасника).
http://kruty.org.ua/spogady/60-2008-10-04-20-48-42

10. Лоський І. Крути (спогади учасника).
http://kruty.org.ua/spogady/59--qq
11. Файзулін Ярослав. “Бій під Крутами: як відрізнити історичну правду від міфу”. 
http://tyzhden.ua/History/40792
12. Інтерв’ю з Ярославом Файзуліним. “Що спільного між героями Крут та «кіборгами» Донецького аеропорту?”. 
https://dzerkalo.media/shho-spilnogo-mizh-geroyami-krut-ta-kiborgami-donetskogo-aeroportu/

Історичний календар. 29 січня. Бій під Крутами.

29 січня 1918 року  - бій під Крутами.

Інфографіка.


27 січня 2019 р.

Історичний пантеон. Historical pantheon. Архімед.

Коротко про великих. 

Архімед. Ким він був?


Архімед
Архімед був одним із найвизначніших вчених античності. Його прийнято вважати математиком, але в ту епоху не існувало сучасного розподілу наукових знань на окремі галузі. Більшість стародавніх вчених займалися найрізноманітнішими науками, але Архімед навіть серед них був визначною фігурою. 
  Про досягнення цієї людини можна судити хоча б по кількості статей в сучасних енциклопедіях: аксіома Архімеда, закон Архімеда, Архімедова спіраль, гвинт Архімеда, Архімедові тіла, Архімедова сила. Дуже багато залишається за межами цих визначень. Його дослідницька діяльність мала відношення не тільки до математики, а і до фізики, механіки, астрономії. Він зробив винаходи, що застосовувалися в різних сферах людської діяльності – від сільського господарства до військової справи. 
  Сучасники і не здогадувалися як далеко Архімед випередив свій час. Тільки вчені ХХ століття зрозуміли, що давній грек передбачив досягнення епохи, що віддалялася від нього більше чим на 2000 років.


22 січня 2019 р.

Історичний календар. 22 січня. День Соборності України.

22 січня 1919 року - відбулося об'єднання УНР і ЗУНР.

  22 січня 1919 року відбулося об'єднання двох суверенних українсь­ких держав — Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Укра­їнської Народної Республіки (ЗУНР) в одну самостійну соборну держа­ву. Урочистий Акт злуки (об'єднання) був проголошений Директорією УНР на Софійському майдані Києва. 
  Йому передували Предвступний договір, укладений 1 грудня 1918 р. в Фастові між УНР і ЗУНР, а також Ухвала Української Національної Ради від 3 січня 1919 р. про злуку ЗУНР з УНР.  
  У Предвступному договорі, який підписали повноважні представни­ки обох українських Республік, було заявлено про їх непохитний намір в найкоротший час злитись в одну неподільну державу. При цьому ЗУНР повинна була увійти з усією своєю територією й населенням як складова частина в УНР з правом територіальної автономії, межі якої, а також детальні умови злуки обох держав мала визначити окрема спільна комісія уже в ході об'єднання. В Ухвалі Українська Національ­на Рада урочисто проголосила з'єднання ЗУНР з УНР в одну, одноцільну, суверенну Народну Республіку, затвердила Предвступний дого­вір про злуку двох Республік і доручила Державному Секретаріатові не­гайно розпочати переговори з урядом УНР, щоб його реалізувати. 
  В Акті злуки від 22 січня 1919 р. Директорія радо привітала істо­ричний крок наших західних братів.
  Зокрема, в Акті підкреслювалось: «Віднині зливаються в одно віками відірвані одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної Української держави на добро і щастя українського народу».

  ЗУНР отримала назву Західна об­ласть УНР (ЗОУНР). Скликаний Директорією Трудовий Конгрес Укра­їни, в роботі якого взяли участь також 65 делегатів від ЗУНР, наступ­ного дня затвердив Акт злуки.
  Однак об'єднання УНР і ЗУНР в одну державу через ряд обставин не було тоді доведено до кінця. Сторони погодились на те, щоб до скликання Всеукраїнських Установчих зборів адміністративні та законодавчі функції в західній Україні велися самостійно, а фактичне з’єднання було здійснене пізніше. Практично Ухвала Української Національ­ної Ради від 3 січня і Акт Директорії від 22 січня 1919 р. лише деклару­вали проведення державного об'єднання в майбутньому. До того часу встановлювався тісний державний зв'язок між двома українськими дер­жавними організаціями, близький до конфедеративного, з окремими урядами й військовими силами.
  Незважаючи на це, день 22 січня 1919 р. назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності України. Це був один з найпрекрасніших моментів нашої історії. Високий принцип соборності своїх земель — найблагородніший у світі ідеал, до якого прагне кожна нація. На довгому і тернистому шляху українського народу до цього ідеалу була Злука УНР і ЗУНР — подія великого історичного значення.


  Враховуючи це, Президент України Л. Кучма 21 січня 1999 року видав Указ за 42/99 «Про День соборності України», в якому постановив: «Установити День соборності України, який відзначати щорічно 22 січня — у день проголошення в 1919 році Акта злуки».



Історичний календар. 22 січня. День Соборності України: 100 років.

22 січня 1919 року - відбулося об'єднання УНР і ЗУНР.

Інфографіка.

13 січня 2019 р.

Піратські скарби.


Скарби Чорного Сема.

Макет Whydah Gally
Whydah Gally — перший піратський корабель, виявлений підводними шукачами скарбів, але вирізняється він не тільки цим. Судно належало чемпіону серед морських розбійників Семюелю Белламі на прізвисько Чорний Сем, який ухитрився всього за рік взяти на абордаж в Карибському морі понад 50 суден.
Можливий образ Чорного Сема

Трьохщогловий вітрильник Whydah Gally був захоплений в березні 1717 року. Сем зробив його своїм флагманським кораблем. На ньому нібито і зберігалися всі награбовані за рік скарби.
Говорили, що каталізатором подвигів Семюеля стала любов. І ось, коли він уже розвернув корабель на північ, щоб кинути здобуте багатство до ніг коханої, вітрильник віднесло до берега і викинуло на мілину. Корабель перекинувся і розвалився. З 146 людей вижили тільки двоє.
Відомий американський шукач скарбів Баррі Кліффорд виявив Whydah Gally в 1982 році — всього в декількох сотнях метрів від пляжу Кейп-Код на узбережжі Флориди. На поверхню були підняті багатства приблизно на $ 15 млн: золотий пісок, старовинні монети та зброя. Але однією з найцінніших знахідок вважається звичайна суднова ринда. Коли дзвін очистили від вікових наростів, на ньому виразно читався напис «The Whydah Galle 1716», що повністю підтвердив здогадки дослідників.

12 січня 2019 р.

Це цікаво: історія у фактах. Блютус та вікінги.

Bluetooth - руна короля Гаральда І.

 
Руни Гаральда І
Бездротові технології для передачі інформації - винахід останніх десятиліть, а от слово, яким ми їх називаємо, має древню, тисячолітню історію.
 Blatand, англійською Bluetooth (Блютус), прозвали короля Данії та Норвегії Гаральда Гормссона, котрий жив у Х ст. Blatand в перекладі зі скандинавської означає "синьозубий", а король, за переказами, мав один передній зуб такого незвичного кольору. Та прославився він не цим, а тим, що об'єднав розрізнені ворогуючі племена в єдине королівство. Гаральд умів посадити за стіл переговорів ворогуючі партії, домовляючись з кожною партією окремо.
 У 1990-х інженер компанії Intel Джим Кардаш, працюючи над розробкою бездротових способів передачі даних між різними пристроями, у вільний час читав книжку про вікінгів. Коли зайшла мова про те, що новій технології потрібна красива назва, Кардаш запропонував використати ім'я скандинавського конунга. Цілком логічно, що длі маркування пристроїв з технологією блютус було обрано руну, якою записується ім'я Гаральда І Синьозубого