Історичний календар. Historical calendar. 23 серпня. Пакт Молотова-Ріббентропа.

23 серпня 1939 р. — Договір про ненапад між Німеччиною і СРСР, або пакт Молотова-Ріббентропа.

«Тільки тоталітарний деспотизм в обох країнах міг зважитися на такий одіозний протиприродний акт. Неможливо сказати, кому він вселяв більшу огиду – Гітлеру або Сталіну. Обидва усвідомлювали, що це могло бути тільки тимчасовою мірою, продиктованою обставинами. Антагонізм між двома імперіями і системами був смертельним».

                                                                                                              (Вінстон Черчилль)

Міністри закордонних справ Ріббентроп і Молотов 23 серпня 1939 року в Кремлі підписали пакт про ненапад, що передував початку Другої світової війни і був розрахований на десять років. Додатково до цього договору було підписано таємний протокол, яким «розмежовувалися сфери інтересів» сторін.

В таємному протоколі, що додавався до договору, обидві сторони «по-хазяйськи» розподіляли сфери впливу в Східній Європі. Він складався з невеликої преамбули і чотирьох пунктів:

«1. Уразі територіально-політичної перебудови областей, що входять до складу Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є кордоном сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому інтереси Литви по відношенню Віленської області визнаються обома сторонами.

2. У разі територіально-політичної перебудови областей, що входять до складу Польської держави, кордон сфер інтересів Німеччини і СРСР приблизно проходитиме по лінії річок Нарви, Вісли і Сану. Питання, чи є в обопільних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави і якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з’ясоване тільки протягом подальшого політичного розвитку. В усякому разі, обидва Уряди вирішуватимуть це питання в порядку дружньої обопільної згоди.

3. Відносно південного сходу Європи з радянської сторони підкреслюється зацікавленість СРСР до Бессарабії. З німецької сторони заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях.

4. Цей протокол зберігатиметься обома сторонами в строгому секреті».

Це «розмежування» разом із підписаним у вересні 1939 р. «Договором про дружбу та державний кордон» означало згоду уряду Німеччини на приєднання до Радянського Союзу польської частини Західної України, Західної Білорусії, Литви, Латвії і Естонії. Зі свого боку, Німеччина дістала повну свободу дій в Європі, забезпечила собі постачання з Радянського Союзу воєнно-стратегічних матеріалів і продовольства.

Таємна угода між Німеччиною і Радянським Союзом проілюструвала імперську суть обох держав, цинічне ігнорування їхнім керівництвом загальноприйнятих у цивілізованому світі принципів міжнародних відносин.

Головною жертвою пакту була Польща – країна в черговий раз була розділена між двома агресорами.

Що ж до України, то тут все набагато складніше. Якщо міркувати формально, то більшовикам вдалося те, що не вдавалося зробити ні київським князям, ні Богдану Хмельницькому й іншим гетьманам, ні діячам УНР, Української держави і Директорії – об’єднати разом українські землі. Причому зроблено це було практично безкровно (принаймні, на етапі безпосереднього оволодіння територією). Проте абсолютно очевидно, що мотивами возз’єднання в контексті інтересів українців Сталін керувався в останню чергу.

Радянсько-німецький договір розв’язав А. Гітлеру руки для агресії в Європі. 1 вересня 1939 р. нацистські війська вторгнися в межі Польщі. Англія і Франція, зв’язані з Польщею союзними договорами, оголосили Німеччині війну.

    Ці події поклали початок Другій світовій війні.

Трохи про танк

Цар-танк.

 На території Московського Кремля відвідувачі можуть побачити Цар-дзвін, який не дзвонить, Цар-гармату, яка не стріляє.

 Цю колекцію міг би доповнити ще один експонат - Цар-танк, створений М. Лебеденко у 1915 році.

 Автор проекту назвав своє дітище "Цар-танк". Попри те, що своїм виглядом машина нагадує гарматний лафет, танк Лебеденко й досі вважається найбільшим у світі. Діаметр його коліс сягав дев'яти метрів.

 Випробування цієї бойової машини закінчилися повним провалом.

 Побудований екземпляр був згодом розібраний на металобрухт.

Історична байка

Ледар і нероба.

    Одного разу Генрі Форд запросив на роботу великого спеціаліста з питань управління, щоб оцінити ефективність роботи службовців автомобільної компанії і знайти можливості її покращення. Через кілька тижнів експерт склав довідку, в якій відзначив відмінну роботу всього персоналу за виключенням однієї людини. 

    «Зверніть увагу на того службовця, — сказав консультант, вказуючи на один з кабінетів. — Скільки разів я не проходив повз, він завжди сидить, закинувши ноги на стіл. Це просто ледар і нероба, що впусту витрачає ваші гроші». 

    «Цей чоловік, — відповів Форд, — одного разу подав нам таку ідею, яка заощадила мільйони доларів. Того разу, наскільки я пам’ятаю, його ноги займали точно таке ж положення».

Історичний календар. Historical calendar. 17 серпня. Законодавство Скоропадського.

17 серпня 1918 року.

 Гетьман Павло Скоропадський встановив 8-годинний робочий день.
 Також було прийнято закон "Про обов'язкове вивчення української мови та літератури, а також історії і географії України в усіх середніх школах".

Історичний календар. Historical calendar. 28 червня. Конституція України.

28 червня - ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ.

Термін «конституція» походить від латинського слова «constituto», що буквально можна перекласти як «устрій, установлення, утвердження».

Конституція — категорія історична. Окремі її елементи були сформульовані в працях древньогрецьких філософів, зокрема Платона і Арістотеля, указах імператорів Стародавнього Риму, які мали силу джерела права, в актах конституційного типу – хартіях 13 – 18 ст. Сучасне розуміння слова «конституція» (конституція держави) бере свій початок із періоду зміни в Європі феодального ладу на буржуазний (XVII – XVIII ст.) і кінцево викристалізовується на початок XX ст. уже як сутність основного закону держави. 
Першими (писаними) конституціями довгий час вважали Конституцію США 1787 р., Конституції Франції та Польщі 1791 р. До останніх сьогодні відносять і Конституцію Пилипа Орлика 1710.

«Конституція — це Основний Закон держави, що об’єднує у собі групу норм із вищою юридичною силою, які закріплюють основи державного ладу, права, свободи та обов'язки особи і громадянина, систему та принципи організації державної влади, територіальної організації держави тощо».

Не можливо уявити демократичну державу сучасного світу, яка б не мала своєї конституції. Адже саме в конституції закріплюються вихідні положення, на яких грунтуються найголовніші форми життя суспільства. Вона закладає підвалини організації та функціонування держави і громадських структур, формулює основи правового статусу особи, є базисом усієї правотворчої діяльності. Необхідною передумовою забезпечення реальності конституційних приписів, неухильного впровадження їх у повсякденну практику всіх учасників суспільних відносин є правильне розуміння сутності конституції, її місця та ролі в житті суспільства й держави, знання її конкретних положень.

Однак конституція – явище історичне: вона постійно розвивається і вдосконалюється, її сутність не може розглядатися як щось застигле і незмінне.

І це не випадково: історія засвідчує, що застиглість – це деградація і смерть інститутів суспільства. Ось чому зміна й оновлюваність суспільства – неодмінна умова нормального його функціонування і розвитку.

В сучасному постіндустріальному суспільстві конституція має бути механізмом здійснення консенсусу всіх соціальних груп, суспільним договором, коли різноманітні верстви суспільства немов передають державі свої повноваження по забезпеченню соціальної гармонії і злагоди на всіх рівнях. Це, безперечно, не означає, що традиційні соціальні та суспільні суперечності зникають зовсім: вони пом’якшуються, набувають нових рис, відступають на задній план.

Процес творення нового Основного Закону нашої держави, що супроводжувався низкою суттєвих змін, розпочався 16 липня 1990р. Того дня Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

Проголошення 24 серпня 1991р незалежності України створило умови для радикальних демократичних перетворень у нашому суспільстві і державі.

  І важливим кроком у розвитку українського суспільства і держави стало прийняття 28 червня 1996р нової Конституції України.

Прийняття Основного Закону нашої держави – це визначна подія в її історії, у житті її народу. Прийнята Верховною Радою України Конституція є історичною віхою в утвердженні державної суверенності України. Якою мірою і яку роль вона відіграє в процесі державотворення української нації покаже майбутнє. Разом з тим сьогодення вимагає глибокого її осмислення з тим, щоб позитив Основного Закону оптимально використовувався і спрямовувався у прогресивне русло процесів державотворення. Тим більше, що Конституція у деяких її положеннях неоднозначне сприймається різними політичними силами та верствами суспільства.

Конституція України відображає тенденції і закономірності розвитку світового конституціоналізму. Конституція України, відповідаючи загальнолюдським конституційним стандартам, втілює в життя конституційні ідеали: здорове екологічне середовище, соціальну захищеність, відповідний рівень життя, право на користування надбанням людства в сфері політики, економіки, культури тощо.

Отже, зважаючи на порівняно довгий процес творення конституційних норм в Україні (починаючи від «Руської Правди», Конституції Пилипа Орлика 1710 р., IV Універсалу Центральної Ради від 9 січня 1918 року і закінчуючи Конституцією УРСР 1978 року, яка була прийнята за основу Конституції України 1996 року) можна сміливо сказати, що прийняття Конституції – Основного Закону України було і є визначною подією у державотворенні нашої держави.

Україна дійсно вистраждала свою Конституцію, демократичну Конституцію незалежної держави. Тепер постає  не менш, а ще більш важливе завдання, яке повинен виконати наш народ, – на демократичних засадах, неухильно керуючись принципами Права і Справедливості, впроваджувати в країні засади громадянського суспільства, демократичної соціальної правової держави. Ці завдання повинні бути головними у житті нашого народу, громадян вільної України.

Ще раз наголошуючи на тому, що Конституція України є Основним Законом держави необхідно вказати іншу психолого-ідеологічну спрямованість цієї тези. Конституції завжди справляли не тільки юридичний вплив на процеси, що відбуваються у суспільстві. За певних умов вони виконували соціально-інтегруючу роль. Ця роль не може бути здійснена без виховання поваги до держави, без формування у громадян своєрідного державницького "рефлексу".

  Для нас вирішення усіх цих питань є гостро актуальним!

Історичний календар. Historical calendar. 22 червня. День скорботи.

День скорботи та вшанування пам'яті жертв війни.

 

Історичний календар. Historical calendar. 21 червня.

21 червня 1633 р. -

суд над Галілео Галілеєм.

  Після проведеного слідства інквізитори змусили  Галілея відректися від своїх переконань. Після чого оголосили не єретиком, а «дуже підозрюваним в єресі», що врятувало вченого від багаття.