УВАГА! УВАГА! УВАГА!

Шановний відвідувачу, звертаю Вашу увагу, що деякі посилання у дописах, на даний час, не працюють, оскільки вони переспрямовують на російські сайти (докладніше дивись на сторінці "Про блог").
Показ дописів із міткою 7. Події липня. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою 7. Події липня. Показати всі дописи

12 липня 2019 р.

Історичний календар. Historical calendar. 12 липня. Зустрічний танковий бій під Прохорівкою.

12 липня 1943 року - під Прохорівкою відбувся "найбільший" танковий бій часів Другої світової війни.

Т-34
  12 липня 1943 р. в околицях села Прохорівка зустрілися німецька Четверта танкова армія під командуванням Германа Гота і радянська П’ята гвардійська танкова армія під командуванням Павла Ротмістрова. Сцена, описана британським істориком Річардом Овері, стала надбанням громадськості: "Жахлива танкова маса зустрілася лицем до лиця... В один тільки 12 день липня було знищено більше 300 німецьких танків... Битва під Курськом вирвала серце німецької армії... Це була найважливіша перемога в одній окремо взятій битві". Але, по суті, Овері переказав опис битви радянським маршалом Іваном Конєвим, який назвав її "лебединою піснею" німецьких танкових військ. 
  Лише в 2000-х роках експерти військово-історичного відділу при Бундесвері у Потсдамі після всеосяжного вивчення німецьких і радянських документів відтворили реальний розвиток подій. При цьому з'ясувалося, що втрати німецьких військ склали всього 252 танка - проти 1956 у Червоної армії. Вирішальна перемога повинна, взагалі-то, виглядати інакше. 
  Взагалі, не можна сказати, що під Прохорівкою зустрілися дві ворожі армії. З німецької сторони на позицію вийшов всього один батальйон, який чекав, поки підтягнуться основні сили. Радянське ж командування висунуло сюди весь танковий корпус Пятої гвардійської армії. 
  Коли ж радянські сили наблизилися до лінії німецьких танків, трапилася катастрофа. Радянським танкістам було раніше сказано, що проти нових "Тигрів" можна було битися тільки в ближньому бою. На високій швидкості радянські танкісти пробували скоротити дистанцію, щоб уникнути більш потужного вогню з боку "Тигрів" і потрапляли в замасковану пастку
Палаючий Т-34 під Прохорівкою
  "Ті, хто все це бачив, думали, що росіяни почали атаку в стилі каміказде", згадував один із свідків тих подій. Інший німецький танкіст говорив про "стрільбу по рухомих мішенях". Проте все більше і більше радянських танків, немов у трансі, мчали в цю суміш "вогню, диму, палаючих Т-34, убитих і поранених". "Героїчно і зневажаючи смерть", на загибель йшли цілі дивізії. 
  В кінці 1990-х років Інститут військової історії в Москві також констатував, що, незважаючи на чисельну перевагу П’ятої гвардійської танкової армії, не вдався вирішальний перелом у битві. Увечері, після втрати 450 - 500 танків і самохідних артилерійських установок їй довелося перейти в оборону. Ця невдача не залишилася непоміченою самим Сталіним: "Що ви накоїли з вашою чудовою армією", - запитав він Ротмістрова і пригрозив йому судом...
  А згодом було створено міф про найбільшу танкову битву під Прохорівкою, яка ніби-то стала вирішальною для знищення танкового корпусу СС і переломним моментом у битві на Курській дузі.



Матеріал на інших сайтах:

8 липня 2019 р.

Історичний календар. Historical calendar. 8 липня. Полтавська битва.

8 липня (27 червня за юліанським календарем) 1709 року - відбулася Полтавська битва.

Редут. Скріншот з фільму "Слуга государев"
  Навесні 1709 року Карл Ⅻ відновив воєнні дії. Він вирішив розпочати наступ на Москву. Шлях шведів мав пролягати через Харків і Курськ. Щоб просуватися згідно з планом операції, шведському війьку треба було знешкодити гарнізон Полтави, до якої воно підійшло наприкінці квітня. Карл Ⅻ сподівався взяти місто штурмом або внаслідок переговорів, однак того не сталося. Шведське військо змушене було розпочати облогу Полтави.
Карл Ⅻ. Петро Ⅰ. Колаж Ю. Дем'яника
  Тим часом до міста прибув Петро Ⅰ з головними силами московського царства. 8 липня (27 червня) відбувся генеральний бій. Близько 11-ї години битва закінчилася цілковитою поразкою шведів.



Матеріал на інших сайтах:
5.

1 липня 2019 р.

Історичний календар. Historical calendar. 1 липня. Перший день битви на Соммі.

1 липня 1916 року - розпочалася битва на річці Сомма. 

Сомма. 7 серпня 1916 р. Фото з IWM
  Однією з найбільш визначних битв Першої світової вважається битва на річці Сомма. Почалася операція 24 червня 1916 р. з артилерійської підготовки, яка тривала 7 днів, після чого в бій була кинута піхота. 1 липня 1916 р. о 7:30 англійська і французька піхота рушила в атаку. Але німці уже встигли посилити оборону й підтягти резерви. За перший день битви, тільки англійці, втратили 20 тисяч солдатів убитими і 35 тисяч пораненими (за іншими даними, 16 тисяч убитими і 34 пораненими). Подальші спроби розвинути наступ успіху не принесли через запеклий опір німців. Щоденні втрати обчислювалися десятками тисяч солдатів. Битва на річці Сомма набула затяжного характеру.
Танк. 15 вересня 1916 р. Фото IWM
  3-го вересня союзники почали новий масштабний наступ, але за 10 днів змогли просунутися тільки на 3 - 4 кілометри. 15 вересня англійці вперше застосували в бою танки. Попри те, що танків було лише 18, вони мали величезний психологічний тиск на німецьку піхоту. Англійці за 5 годин змогли пройти 5 кілометрів, більш ніж за 10 днів до цього (за іншими даними, 2 км за 3 години). 
  З середини осені почалися дощі, і низовинна місцевість у районі Сомми перетворилася на суцільне болото, що ще більше ускладнило наступ. 18 листопада бойові дії на річці Сомма припинилися через виснаження сторін. 
  За 5 місяців боїв союзники на фронті шириною у 32 - 35 км просунулись вглиб лише на 10 км, зазнавши при цьому шаленних втрат: втрати англійців досягли 420 тисяч (за іншими даними 453 тис.); середні втрати англійських дивізій досягли 80 %. Французи втратили 341 тисячу. Німецькі втрати оцінюються в 465–600 тисяч чоловік, зокрема 164 055 чоловік - убитими і зниклими безвісти.

Говорять документи:
Сомма. Англійські окопи. 1 липня 1916 р.
  Кулеметник Джордж Коппард описує події ранку 2 липня 1916 року: 
"На наступний ранок ми, каноніри, побачили жахливу сцену перед нашими окопами… Безпосередньо перед нами, наліво і направо, наскільки вистачало очей, знаходилися явні свідчення того, що запекла атака була відбита. Сотні мертвих, здебільшого зі складу 37-ї бригади, лежали по всьому фронту, немов величезні хвилі викинули на берег загиблих під час аварії. Багато хто загинув на ворожому колючому дроті, заплутавшись у ньому як риби, що потрапили в сіті. Німці, схоже, зміцнювали загородження протягом багатьох місяців. Вони були настільки щільними, що денне світло ледь пробивалося крізь них. У бінокль було видно лише темну масу. Віра німців в дротяні загородження повністю виправдалася".



Матеріал на інших сайтах: