29 січня 1918 року - бій під Крутами.
 |
Пам'ятник на Аскольдовій могилі, загиблим у бою під Крутами. |
Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
"На порох стерти, перебити!" -
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішаться кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей - не перемогти!
Ці рядки український поет
Микола Луків присвятив подвигу української молоді – студентам і гімназистам –
які 29 січня 1918 року прийняли нерівний бій з більшовицькою навалою біля
станції Крути та поклали найдорожче на вівтар свободи – власні життя.

У середині грудня 1917 р. почалася неоголошена
війна між УНР та Радянською Росією. У
Харкові було проведено, під контролем більшовиків, "Перший Всеукраїнський з’їзд
Рад", який проголосив
в Україні радянську владу. Головнокомандувачем червоних в Україні було
призначено В.
Антонова-Овсієнка, соратника В. Леніна, його помічником став М. Муравйов. Спираючись на
окремі збільшовизовані частини царської армії і флоту та загони добровольців-червоногвардійців з російських та
українських міст, більшовики повели наступ на захід залізницями Харків – Полтава – Київ та Курськ – Бахмач – Київ, захопивши Полтаву та
Чернігів. Наступним пунктом на шляху червоних мав стати Бахмач, де було
достатньо симпатиків більшовиків з місцевих робітників та солдатів. Керівництво УНР, розуміючи важливість залізничного
вузла Бахмача, направило сюди найбоєздатнішу частину – Гайдамацький кіш Слобідської
України на чолі з С. Петлюрою, проте через інформацію про підготовку
більшовицького повстання в Києві гайдамаків повернули назад.
Цифри щодо сил червоних під Крутами дискусійні (але
вочевидь всі 6 тис. війська Муравйова зібратися там не встигли). Зафіксована
присутність у районі бою артбатареї (3 гармати) та підхід бронепотяга
наприкінці події. Сили армії УНР становили 480 – 500 курсантів Першої юнацької військової школи
імені Богдана Хмельницького, 110 – 120 студентів та гімназистів Студентського куреня УСС, 5 артилеристів,
20 офіцерів, кілька десятків осіб з-поміж місцевого Вільного козацтва, один
імпровізований бронепотяг з 75-міліметровою
гарматою, 16 кулеметів.
Не бажаючи втягуватися в
бій у Бахмачі, наражаючись на небезпеку удару з боку місцевих
червоногвардійців і солдатів, що співчували більшовикам, Гончаренко вирішив
зайняти оборону біля станції Крути. 28 січня
бійці УНР почали копати окопи обабіч залізничного насипу. Лінія оборони сягала 3 км. Бій 29 січня 1918 року з передовим загоном
більшовиків реконструюють по-різному. Невідомо,
чи перші сутички почалися вночі, чи о 9-й ранку, проте ясно, що бій був
тривалий і проходив якийсь час без приголомшливої переваги з червоного боку,
інакше б він швидко скінчився. У резерві УНРівців була якась частина
необстріляних студентів, значну роль відіграв імпровізований бронепотяг С.
Лощенка, що з 10-ї години ранку своєю гарматою завдав більшовикам значних
втрат. Скоріше за все, у цей час супротивниками українських курсантів та студентів були балтійські матроси Єгорова та Ремньова. Вирішальна фаза бою настала десь о 16-й годині,
коли почала активно діяти червона батарея, а також до більшовиків прибули
поїзди з підкріпленням (червоною гвардією з різних міст) та бронепотяг. На той момент Лощенко витратив усі набої і його бронепотяг вийшов з
бою. По суті, протримавшись увесь світловий день (десь до 17 – 18-ї години вечора),
відбивши кілька спроб багнетних атак і витративши майже всі набої, Гончаренко,
що дізнався про загрозу нападу
з тилу "українізованого полку ім. Т. Шевченка", який виступив з Ніжина, наказав відступати. Курсанти та
студенти не без проблем завантажилися у вагони і
від’їхали, прикриваючи відступ вогнем із кулеметів, що стояли у вагонах.
Найтрагічнішою була доля однієї студентської сотні наприкінці бою – її бійці відстали, заблукали і вийшли з окопів прямо на зайняту
червоними станцію Крути, де й були взяті в полон і незабаром розстріляні або
вбиті багнетами. Розстріляних
було заборонено ховати, що було традиційним для політики червоного терору того часу.
Червоний
наступ відновився наступного дня.
І якби не оцінювали сьогодні ті трагічні події – Крути назавжди ввійшли в історію України як
символ національної честі!
Корисні Інтернет-посилання:
2. “Завдяки Крутам УНР визнали державою”: інтерв’ю із професором Володимиром
Сергійчуком.