Друга пандемія. Чума.

"Чорна смерть".

Чумний лікар. 1656 р. Ілюстрація з журналу "Всемирная история"

Всього за декілька років чума забрала, щонайменше, чверть населення Європи. Тим, хто пережив нестримний розгул "Чорної смерті", здавалося, що настав кінець світу. Ця страшна хвороба, яку прозвали в ті часи "Великим мором" або "Чорною смертю", спустошувала Європу, сіючи паніку серед живих. Порятунку від неї не було. Страждання хворого найчастіше закінчувалися болісною смертю. 

Поява в Європі. 

Перший відомий випадок захворювання у Європі зареєстровано в жовтні 1347 року, коли 12 італійських кораблів, що повернулися з плавання у Чорне море, пришвартувалися в сицилійському порту Мессіна. На їх палубах покотом лежали матроси і пасажири, які вже померли або вмирали "від морової виразки, яка проникла до самих кісток". 

Ті, хто бачив цю страшну картину, нічого не знали про причини епідемії. Сьогодні ми можемо дати відповідь на деякі питання. Кораблі перевозили на борту не тільки людей, але і щурів. Чорні щури жили майже на кожному судні. Коли кораблі прибували до місця призначення, корабельні щури змішувалися зі своїми місцевими родичами. Набравшись бліх, заражених чумним мікробом, щури переносили їх назад на корабель, і ті, харчуючись кров'ю своїх нових господарів, заражали їх чумою. Коли пацюки-господарі починали дохнути, блохи знаходили для себе нове джерело крові - людей. Харчуючись кров'ю матросів, вони заражали чумою і їх.

Коли кораблі прийшли в Мессіну, щури, що залишилися живими, перебралися на берег, прихопивши з собою і смертоносних бліх. Брудні і перенаселені порти Європи завжди були чудовим розсадником для щурів і бліх. Ось так, за допомогою щурів, які були переносниками чумних бліх, "Чорна смерть" вбила мільйони людей.

Загальні могили.  

Від чуми помирала така кількість людей, що для трупів доводилося рити величезні загальні могили. Втім, вони теж швидко переповнювалися, і тіла багатьох жертв так і залишалися гнити там, де їх застала смерть. 

Як вважають, чума вперше з’явилася в Середній Азії в 1330-ті роки. Звідти епідемія поступово поширилася на схід, охопивши Китай і Індію, і на захід, де, перш ніж потрапити в Європу, охопила Близький Схід і Північну Африку. 

Так як ніхто не знав справжньої причини хвороби, то не було уявлення і про те, як її лікувати. Лікарі намагалися застосовувати найхимерніші засоби і ліки. До складу одного з таких зілль входила суміш з патоки 10-річної витримки, дрібно порубаних змій, вина і 60 інших компонентів. Відповідно до іншого методу лікування, хворий повинен був спати спочатку на правому боці, а потім на лівому. Багато людей зверталися за допомогою до релігії. Це Господь, стверджували вони, карає за гріхи світ і людей. Дехто приєднувався до процесій флагеланів, що публічно шмагали себе шкіряними батогами із залізними наконечниками заради "спокутування гріхів". Багато хто намагався втекти з чумних міст, інші наглухо замикалися в своїх будинках. Були й такі, хто перед обличчям неминучої смерті намагався наостанок провести час у всіляких задоволеннях. 

Мабуть, найбільше загадок породжувала непередбачуваність чуми. Чому в одному місті вмирала лише десята частина населення, а в іншому добра половина? Тепер ми знаємо, що в один і той же час людей косили три різні штами (типу) чуми. Бубонна чума зустрічалася найчаще, а два інших її суперника відрізнялися ще більшою жорстокістю. 

Легенева чума розвивалася при проникненні мікробів у легені. Чихаючи і кашляючи, хвора людина розбризкувала в повітрі мікроби, звідки вони потрапляли в органи дихання інших людей. І так чума стрімко поширювалася по всій окрузі, вбиваючи швидко й нещадно. 

Якщо після укусу зараженої блохи чумний мікроб швидко потрапляв в кровоносну систему, смерть наступала через лічені години. Не раз бувало, що жертва лягала спати, не підозрюючи про хворобу, і не доживала до ранку. Ця форма чуми зараз називається первинно-септичною. 

Чума повертається. 

До 1351 року чума обійшла весь континент. За твердженням середньовічного історика Фруассара, загинула третя частина світу. Цю оцінку підтверджують і новітні дослідження. У всякому разі, в Європі померло як мінімум чверть всього населення. 

Чорна смерть минула, але хвороба залишилася. Вона поверталася ще в 1361, 1369 роках, та й пізніше досить часто навідувалася в Європу аж до кінця XV століття. Надалі перерви між епідеміями ставали все тривалішими. 

Чума і сьогодні ходить по світу...

Історичний календар. Historical calendar. 14 жовтня. Меч проти сокири: битва при Гастінгсі.

14 жовтня 1066 року - битва при Гастінгсі.

Фото з сайту ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ

  Вікінги постійно нападали на Британські острови. У другій половині ІХ ст. герцогство Нормандія вступило в боротьбу за панування в Англії. Скориставшись смертю короля Англії, герцог Нормандії Вільгельм заявив про свої претензії на англійський престол. Восени 1066 р. Вільгельм (1066 – 1087 рр.), зібравши рицарів, висадився на півдні Британії. Долю Англії та її принца Гарольда було вирішено у битві біля Гастінгса. 

Гастінгс на карті

  Ця битва вирішила результат усієї кампанії. Вона відбулася 14 жовтня 1066 року між арміями герцога Вільгельма Нормандського і короля Англії Гарольда Годвінсона і кардинальним чином змінила хід англійської історії. Результатом битви стала смерть Гарольда на полі битви, а також втрата англосаксами влади і набуття Вільгельмом англійської корони.

Говорять документи:

Армія Вільгельма переправляється через Ла-Манш.

Фрагмен гобелену з Байо

 Герцог Вільгельм Нормандський вранці в день битви при Гастінгсі звернувся до своєї армії з наступними словами: 

"В ім’я Господа, не будьте милосердними; вдарити важко лише спочатку; стоячи на місці не захопити здобичі; все захоплене має бути зібране в одному місці, його вистачить на всіх. Не сподівайтеся на милість ворога; жоден англієць ніколи не буде любити або жаліти нормана. Злодіями вони були, злодіями вони і залишилися; клятвопорушниками вони були, клятвопорушниками і залишилися. Не піддавайтеся слабкості по відношенню до них, пам’ятайте - у них не буде для вас ні краплі жалості; англійці не помилують ні боягуза, що біжить з поля бою, ні хороброго воїна, що йде на нього з мечем у руці, жодної людини ні за яких умов вони не будуть жаліти. Ви можете бігти до берега моря, але далі вам дороги не буде; ви не знайдете там ні кораблів, ні моста; там не буде кораблів, щоб прийняти вас на борт і англійці наздоженуть вас там і вб’ють вас, покривших себе ганьбою. Я не сумніваюся в перемозі; перемога знаходиться в наших руках, і ми можемо переконатися в цьому, якщо ми докладемо до цього всіх зусиль".

Фото Юрія Дем'яника

  З «Великої історії Англії, або Хроніки від 1066 до 1259»: 
"Англи... піші, озброєні своїми двогострими сокирами, і, з’єднавши свої щити... утворили непроникну стіну... Гарольд - також піший - стояв разом із братами біля свого прапора, щоб... нікому не спало на думку втікати. Билися несамовито... обидві сторони... не хотіли поступатися... Раптом з’явився Вільгельм і дав своєму війську сигнал до удаваної втечі. Побачивши це англи розладнали свої щільні ряди і швидко погналися за втікачами... Нормандці, повернувши проти ворогів, напали на них і, у свою чергу, змусили бігти англів… Утім, перемога не схилялася рішуче ні на один, ні на другий бік… Врешті-решт Гарольда було поранено стрілою в голову, і він упав на полі битви і тим надав перемогу нормандцям".

Докладніше дивись ТУТ.

Це цікаво: історія у коротких фактах. Арбалету - НІ!!!

Тільки не арбалет.

 В 1139 році папа Іннокентій Ⅱ заборонив застосовувати християнам у війнах один проти одного арбалет. Під страхом анафеми він вказав, що арбалети смертельні, ненависні Богу і непридатні для війни між християнами.